Єдиний депутат Верховної Ради України І скликання, яке проголосило її Незалежність, та один із перших демократично обраних обранців громади нашого міста Володимир Колінець вважає Листопадовий зрив однією з вагомих підвалин для здобуття Україною віками омріяної Незалежності:
"Відзначаємо ми цю вікопомну дату, починаючи з 1990 року. Тоді Тернопільська міська рада прийняла рішення вшановувати в нашому місті на найвищому рівні 1 листопада - День листопадового зриву і проголошення ЗУНР і 22 січня - День підписання Акту Злуки. Відтоді ми щорічно у ці дні здійснюємо велелюдну ходу від кафедрального собору УГКЦ до Микулинецького кладовища, де відбуваються панахида і траурне віче на
Могилі Січових Стрільців. Саме в цей день, 1 листопада 1918 року, Українська Національна Рада уперше сповістила наш народ про визволення з віковічної неволі та про створення на Західноукраїнських землях Української Національної Держави. Саме вона зробила тоді зверення до нашого народу, в якому мовиться: "Голосимо тобі святу вість про твоє визволення з віковічної неволі. Віднині ти - господар своєї землі, вільний горожанин Української держави. Доля Української держави у твоїх руках".
Дізнавшись про наміри поляків у ніч з 2 на 3 листопада захопити Львів, УНР
прийняла рішення очистити найбільше західноукраїнське місто від польського війська. Головну збройну силу становили Українські Січові Стрільці. Українці 1 листопада контролювали Львів і над ратушою замайорів синьо-жовтий прапор. Тоді ж УНР розіслала наказ, щоб наші співвітчизники на місцях перебрали владу до своїх рук. У Тернополі зміна влади була мирною. Увечері 31 жовтня австрійський комендант добровільно передав її українцям. І зранку наші предки побачили на урядових будинках
український прапор. Головою повітової Нацради у Тернополі став учитель гімназії Петро Карманський. Почали виходити газети "Український голос" та
"Українські вісті".
Ми, перші рухівці, і члени "Меморіалу" розпочали свою діяльність з національного відродження та відновлення історичної пам'яті. Навесні та влітку 1989 року впорядкували могили Українських Січових Стрільців та насипали на місці захоронення могилу жертв сталінських репресій. 30 липня 1989 року відбулося освячення цих поховань і траурне віче, в якому взяло участь понад 30 тисяч людей. Уперше воно офіційно відбулося в Тернополі під синьо-жовтими прапорами.
Ми, депутати Тернопільської міськради І демократичного скликання, одними з перших в Україні перейменували вулиці нашого міста із більшовицьких
назв, найменувавши їх на честь Українських Січових Стрільців. Так, тодішня
вулиця "жовтнева" стала Листопадовою, "ватутіна" - Січових Стрільців,
"ворошилова" - Романа Купчинського, "галана" - Полковника Д.Вітовського.
29 березня 1990 року Тернопільська міська рада прийняла історичний документ "Декрет про владу". Деталізував його "Універсал". Ми, депутати Тернопільської міської ради першого скликання, хотіли засвідчити, що усвідомлюємо себе спадкоємцями Центральної Ради і продовжувачами справи Січових Стрільців. І народні обранці І скликання, до складу якого входив і я, після Проголошення Акту Незалежності України 24 серпня 1991 року внесли до сесійної зали парламенту велике синьо-жовте полотнище та біля трибуни ВР заспівали пісню "Ой у лузі червона калина"… Це марш Українських Січових Стрільців. Тим самим ми засвідчили, що є їхніми спадкоємцями, що вже увійшо в історію".
Олег ЛІВІНСЬКИЙ.
Фото Івана ПШОНЯКА.
Теги → Володимир Колінець Тернопіль укрнет
