Володимир Колінець: "1 грудня 1991 року було другим Великоднем нашої держави і в ньому Тернопіль відіграв одну з найвагоміших ролей"
Якось непомітною в нашому суспільному житті минула історична дата, яка є для України не менш вагомою, аніж прийняття парламентом Акту "Проголошення Незалежності України". 1 грудня виповнилося 25 років з часу, коли наша народ на всеукраїнському референдумі понад 90 відсотками населення підтвердив своє прагнення творити самостійну державу. Про цю вікопомну дату - бесіда нашого кореспондента з одним із лідерів національно-демократиних перетворень на межі 80-90-тих років минулого століття у нашому місті та краї, депутатом ВРУ і Тернопільської міської ради І скликання Володимиром Колінцем.
- Володимире, Володимировичу, ви були одним із творців передумов для набуття Україною віками омріяної Незалежності. А як загалом суспільство підійшло до цієї дати, після якою вже не могло бути зворотнього шляху в СРСР?
- Справді, Радянський Союз тоді ще існував, і ця подія не лише раз і назавжди підтвердила Незалежнсть і державний суверенітет України, а й розвалила комуністичну імперію. Як відомо, за збігом обставин, пов'язаних із спробою державного перевороту в Москві, який закінчився поразкою 24 серпня 1991 року ми прийняли "Акт проголошення незалежності України". У це й же день була прийнята Постанова ВР про проведення 1 грудня 1991 року Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акту незалежності.
— Яка роль Тернопільщини і зокрема Крайової організації НРУ в успішному проведенні цього референдуму?
— За "Так" на підтвердження Акту незалежності проголосувало тоді в Україні 90,3% населення. У Тернопільській області за це віддали свої голоси найбільше серед всіх інших регіонів — 98,67% жителів. На другому місці була Івано-Франківська область, на третьому —Львівська. Крім Центрального Штабу референдуму, був створений Всеукраїнський рухівський штаб. Його очолював наш земляк Василь Турецький. Його заступником був наш художник, на жаль вже покійний, Олег Розводовський. Із 31 члена цього штабу 28 були тернополяни.
За Тернопільською областю було закріплено для агітації, 7 областей. Це — Полтавська, Харківська, Дніпропетровська, Хмельницька і три дуже зрусифіковані — Донецька, Луганська та Автономна Республіка Крим. При нашому Русі ми створили відповідні похідні групи, понад сто художніх колективів Тернопілля, які приїхали туди з концертними програмами. Спочатку нас на сході не впускали керівники фабрик, заводів, вишів для виступів в трудових колективах. Тоді ми депутати-рухівці, звернулись до першого заступника голови ВР І. Плюща, що б нам — керівникам агітгруп видали посвідчення за його підписом, що ми є членами Тимчасової комісії. Тоді нас почали допускати на виступи в трудових колективах, а також спостерігачами на виборчих дільницях. Спершу нас не сприйняли, але потім, коли ми доводили, що в Незалежній республіці буде краще жити, ніж в УРСР, нас підтримували.
- Як вдалося досягнути цього надзвичайно важливого результату для державотворення України?
Ми, тернополяни, повезли на Схід України дуже багато агітаційної продукції. Такого результату Всеукраїнського референдуму ми не бачили навіть у вісні. Однією із причин було те, що тодішній голова ВР і кандидат в Президенти України дав вказівки місцевим органам влади на Сході голосувати за підтвердження Акту незалежності і за Кравчука. Це дало свої результати, оскільки на Сході України було чимало партій, громадських організацій, які агітували та поширювали агітаційні матеріали проти незалежності України.
— Де ви проводили агітаційну роботу?
— Спочатку я поїхав в Житомир, Бердичів, Овруч, Коростень, Нововолинськ агітувати воїнів у ті військові частини, де я колись служив. Їздив в Донецьк, Луганськ, Харків, Запоріжжя, в АР Крим. До речі, тоді населення нині анексованого путінсько-російськими загарбниками українського півострова проголосувало за підтвердження незалежності 54 %. Крім того, я їздив в північні райони нашої області.
Були й кумедні ситуації. У Лапівцях я зустрівся з керівником районної ради, а до того він був очільником місцевого райкому КПУ Якубовського. У його кабінеті ще висів портрет Леніна. Я йому сказав: "Викинь звідси цього чорта і тобі за це ніц не буде!". Він перепитав чи це точно, а коли я підтвердив, одразу виніс ідола з кабінету.
- Володимире, Володимировичу, Нині, крізь плин років і десятиліть, вже від істориків і таких політиків, як ви можна почути про особливу роль Тернополя в цьому процесі
На завершення скажу, що підводячи підсумки референдуму Іван Драч сказав так: "Шановні пані і панове, якщо Ви думаєте, що столиця України в Києві, Ви помиляєтесь. Столиця України в Тернополі". Зал йому зааплодував. Тим самим Іван Драч оцінив внесок Тернопільщини, зокрема нашого Руху в успішному проведенні Референдуму. День проголошення Незалежності був першим Великоднем нашої держави. А перше грудня 1991 року було другим Великоднем і в ньому Тернопіль відіграв одну з найвагоміших ролей.
— Як, Ви відзначили 25 річчя нашого референдуму?
— Я виступив по Тернопільському радіо, на обласному телебаченню, виступив перед вчителями та учнями двох наших шкіл. Казав їм що б вони завжди пам'ятали, що є вихідцями з найбільш патріотичного краю України.
Спілкувалася Марія РОСІЛ.
Теги → Володимир Колінець Тернопіль укрнет
