25 березня виповнюється 25 років виходу у світ першого номера газети “Тернопіль вечірній”. Це відбулося вже далекого 1990го і сакральність цього числа ще й у тому, що більше такого співпадіння вже не буде ніколи. Тобто, щоб двадцять п'ять і двадцять п'ятого! Ще й яка нагода привітати колег із часопису міської ради і нинішніх, і колишніх!
А для мене цей день пам'ятний ще й тим, що саме 25 березня 1990го у тому ж “ТВ” розпочалася моя журналістська робота у Тернополі. Після двох п'ятирічок: львівської й одеської, - навчання на факультету журналістики ЛДУ ім. І.Франка й роботи на півдні після закінчення університету, - саме того дня я вернувся до міста, де народився. Пам'ятаю, день був похмурий, але не холодний, а редакція, хіба таке забудеш - у лівому крилі на останньому поверсі тодішнього Будинку політосвіти, тепер приміщення ТТБ.
Відтак, аж три двадцятьп'ятки одразу... Магія чисел навіює і спогади, й смуток, і ятрить душу плинністю часу, та тією ж швидкоплинністю і зцілює. Щодо газети, то вона, звичайно, була не такою, як зараз, та й ми були іншими, і час був іншим. Феномен “вечірки” того періоду - це одне з перших у новітній історії України видань, яке ще влітку 1990 року, позбулося компартійної “опіки”, газета мала шалену популярність, і не лише в місті. Мені судилося бути її редактором, так би мовити, у два заходи, - з 1991го по 1998й і з 2000го по 2002й, - в сумі майже десять років, а пізніше ще й захистити дисертацію, де рідній газеті присвячено ледь не цілий розділ.
Як завжди у таких випадках, здається, все це було вчора, а уже минуло 25... Але та газета, та редакція й досі емоційно підживлює мене, додає сил і натхнення. Отож, сьогодні - за “Тернопіль вечірній”!
Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ.
