Минуло 25 років Тернопільській міській Раді першого демократичного скликання. Рада відома рядом новаторських рішень, які вперше приймались ще під радянською окупацією.
Одним із таких рішень було відновлення української національної символіки на території Тернополя, що було для нас цілком логічним і закономірним. Уже першого дня першої сесії міської Ради 29 березня 1990 року прийнято постанову "Про національну символіку". Наведемо текст цього документа:
- "На території, яка підпорядкована Тернопільській міській Раді, відновити українську національну символіку - синьо-жовтий прапор, Герб - Тризуб і виконання Гімну "Ще не вмерла Україна".
- На будові міської Ради народних депутатів поруч з державним прапором Української РСР встановити український національний прапор.
- Вийти із пропозицією до Верховної Ради України про затвердження української національної символіки як державної".
На приміщенні міської Ради було встановлено другу щоглу і поряд із червоно-синім прапором УРСР замайорів наш синьо-жовтий.
Два прапори так і простояли паралельно на будові міської Ради до серпня 1991 року, аж поки не була відновлена Українська незалежна Держава. Після цього щоглу із прапором УРСР було демонтовано.
Офіційне вивішування національного прапора було вирішено провести в урочистій обстановці. Депутат Степан Мочук вніс пропозицію освятити національний прапор. Голова міської Ради Вячеслав Негода доручив комісії з питань культури та національного відродження до 19 квітня розробити сценарій проведення цього заходу. Було утворено оргкомітет, який очолили від депутатського корпусу Павло Сливка, а від місвиконкому - Петро Ковч.
29 квітня 1990 року о 19 год. на Театральному майдані відбулося лсвячення синьо-жовтого прапора. Цей день увійшов в історію Тернополя днем духовного окрилення та одкровення. Тисячі тернополян та гостей міста спостерігали за церемонією; люди заполонили не тільки майдан, але й ближні сквери та вулиці і навіть дахи будинків. Приміщення театру було прикрашено, поміж центральними колонами театру вивішено синьо-жовте полотнище з написом "Боже великий, єдиний нам Україну храни!". Освятили прапор священики Ігор Возьняк (нині Львівський митрополит УГКЦ), Дмитро Лисак та Валерій Кудряков (нині покійний, колишній предстоятель УАПЦ). Першим освячений прапор поцілували сотник Українських січових стрільців, 90-річний житель с.Богданівка Підволочиського району Павло Герасимик, молоде подружжя, яке в цей день одружилося, Лариса (Куземко) та Ярослав Федчуки, а також шестилітня Юля Змарко. Голова міської Ради Вячеслав Негода прийняв присягу на вірність народові і національному прапору: "Перед цим святим прапором українського народу, перед пам'яттю і сподіваннями всяк сущого напереді нашого міста, поклавши руку на святе писання, присягаю:
- Служити інтересам громади, кожній людині, національному відродженню;
- Сповідувати духовні та моральні ідеали, торжество злагоди, любові, святої української Єдності;
- У помислах і справах керуватися не власною вигодою, а благом рідного народу;
- У діях своїх бути чесним перед вами, історією та Господом Богом".
Під час освячення прапора на Театральному майдані звучали промови, співали хорові колективи, до будинку міської Ради освячене знамено супроводжувала велелюбна процесія, над якою розвивались синьо-жовті прапори та хоругви.
Крайова Рада Руху запропонувала рухівській організації виробничого об'єднання "Оріон" забезпечити підняття прапора над міською Радою. Рухівці "Оріону" доручили підняття прапора своїм наймолодшим членам, активістам політичного життя заводу В.Стаюрі і С.Сидору (Володимир Стаюра нині голова обласної організації ВО "Свобода", депутат обласної ради).
Прапор був пошитий із тканини, яку передали із Братислави учений Н.Микулиш, пенсіонер Г.Старунський, поет Я.Павуляк (уродженець с.Настасів Тернопільського району, нині покійний).
На початку червня 1990 року міською Радою було ухвалено "Положення про використання національного прапора в м. Тернополі".
Павло СЛИВКА,
голова комісії з питань культури,
національного відродження Тернопільської міської Ради
першого демократичного скликання
