Як ми вже повідомляли, у жовтні Романові Євстаховичу виповнилося 60 років.

http://t-v.te.ua/osobistosti/vidomomu-ternopolyaninu-romanu-pivtoraku-vipovnilosya-60-rokiv/

До вашої уваги друга частина інтерв'ю з відомим тернополянином, талановитим освітянським менеджером, який на межі дев'яностих-двотисячних років зумів з найгіршого в нашій області профтехучилища зробити один з найкращих закладів освіти в Україні, уже тоді євроінтегрувати його, адаптувати до виробництва і вищої школи. Однак - це лише одна з багатьох граней неперевершеної особистості Романа Євстаховича. Він - Заслужений працівник освіти та Заслужений діяч культури і мистецтв України, один із творців козацького руху в нашій державі, історик-краєзнавець та літератор. Роман Півторак - також відомий громадський діяч Тернопілля, який наприкінці 80-тих минулого століття був серед лідерів антибільшовицького руху "Відозва 91-го", а також сподвижник і близький друг багатолітнього в'язня радянського режиму Степана Сапеляка до останніх днів його життя. Роман Півторак одним із перших у нашому краї ще задовго до Революції Гідності відкрито виступив проти антинародного режиму Віктора Януковича. Через це й став, чи не єдиним у нашому краї через політичні мотиви його в'язнем. Посадник Януковича Валентин Хоптян тайого міліцейські прислужники, не зумівши в іншій спосіб усмирити патріота, сфабрикували проти нього так і недоведену псевдохабарну справу. Нинішні ж владці. які тоді були опозиціонерами, за логікою мали би підтримати Романа Півторака, який разом із своїми студентами брав активну участь у їхніх ж акціях протесту, і повернути Романа Євстаховича на посаду, з якої його незаконно усунули "янучари". Щонайменше могли бодай би відбілити його світлу постать. На жаль, цього досі не сталося…

Незважаючи на все вище зазначене Роман Півторак залишається несхитним патріотом нашого краю і держави. Аналізуючи минуле, він з оптимізмом дивиться у майбутнє, весь повен енергію до творіння на благо громади Тернополя і нашого краю та народу України, - про це в бесіді кореспондента "Тернополя вечірнього" із Романом Півтораком.

- Романе Євстаховичу, в очолюваному вами навчальному закладі була залізна дисципліна, але ви не протидіяли участі і викладачів, і вихованців у демократичних акціях протесту. Окрім цього Ви й самі в них брали участь. Після однієї із таких акцій посадник Віктора Януковича Валентин Хоптян вирішив не лише усунути Романа Півторака із посади директора ВПУ №4, а й кинути за грати?

- Саме так. Це було 20 лютого 2012 року. Я щиро вдячний вам за те, що ви хоча би пробуєте зрозуміти, що і чому тоді вібулося. Сталося це під час розгулу тиранії Януковича. Півторак був єдиним на той час діючим керівником навчального закладу, хто виступив проти антинародного режиму. Пізніше, коли я балотувався кандидатом у депутати до Верховної Ради України уже з тавром його ворога цієї кліки, то я також єдиний, хто ще задовго до Революції Гідності йшов під гаслом: "Тиранію Януковича на смітник історії!". Це найстрашніше зло в історії Незалежної України було лише за правління колишнього зека і його клану. Хоча, мушу сказати і правду, далеко не святіші і не надто кращі і нишні правлячі кола нашої держави.

- Що ж таке сталося в лютому 2012 року? Чому Вас хотіли за будь-яку ціну не лише усунути з посади директора, а й засадити за грати?

- Ще у вересні 2011 року поступила на рівні області команда від Хоптяна забрати Півторака з посади директора училища. Оскільки вважали мене, і в цьому мали райцію, непокірним, що працює всупереч установкам тодішньої влади, то вирішили прибрати в будь-який спосіб. Це не мої припущення, а достовірні дані з наради із керівниками правоохоронних органів, яким сказали взяти "фас" на Півторака!

За тих майже півроку стосовно мого питання Хоптяну доповідали, і я знаю тих людей, що не було підстав стосовно мене до чогось придертися. Але посадник Януковича виявився настільки настирливим, що дав вказівку сфабрикувати докази в будь-який спосіб і таки притягнути неугідного до відповідальності.

-

Політичне замовлення - прибрати інакомислячого та неугідного владі Півторака

- Мабуть точкою кипіння для Хоптяна стало те, що вихованці лише вашого навчального закладу масово виходили на найбільші проти тодішньої влади акції, а непокірний Півторак, то взагалі був йому більмом в оці, - це вже з моїх джерел інформації.

- Команда була - забрати Півторака і поставити на моє місце такого ж яничара, як і сам Хоптян. Що, власне, і сталося. Директором училища призначили Павла Федика, який на той час очолював міську організацію партії регіонів.

"Нічого не було зафіксовано, бо й ознак ніякого злочину не було"

- Як же сфабрикували кримінальну справу проти Вас?

- Вона була повністю сфабрикованою. Бо я в очі не бачив ані того, хто нібито давав хабара, ані того, хто їх передавав, ані самих підставних купюр в руках не тримав.

- Наскільки мені відомо навіть не було зафіксовано відбитків Ваших пальців на цих грошах?

- Нічого не було зафіксовано, бо й ознак ніякого злочину не було. Мені ніхто не давав ніяких грошей і я не вимагав їх ні від кого. Бо цього в житті не було. До того ж за 15 років керівництва закладом на Півторака могли навішати будь що. Але цього до мого протистояння з антинародним режимом ніхто й не намагався робити. Також погоджуюся з вами, що я був принциповим і надзвичайно вимогливим і до учнів та студентів, і до працівників, і до самого себе керівником. Сам працював, як говориться, 24 години на добу і вимагав повної віддачі від підлеглих. Звісно, що були серед них і такі, що це їм не подобалося. Але я не давав їм підстав говорити, що, мовляв, Півторак, щось робить не так. І ніхто проти мене нічого подібно не коїв.

- Тобто це було суто політичне замовлення - прибрати інакомислячого та неугідного владі керівника освітянського закладу?

- Безумовно, що це було політичне замовлення і реалізація плану щодо переслідування Півторака як демократичного громадського діяча і непокірного керівника ВПУ №4.

На фото. Під час Революції Гідності в облраді.

- Незважаючи на повалення режиму Яенуковича і перемогу Революції Гідності, активним учасником якої Ви та вся Ваша родина були, так звану кримінальну справу проти Вас досі не закрили?

- Вона тягнеться вже шостий рік. За цей час з тієї так званої кримінальної справи відбувся 21 суд. І всі вони виграні мною - жодних претензій з боку держави немає.

Хоч у суспільстві побутує думка про продажність суддів і необ'єктивність судових процесів, є в цьому середовищі й порядні люди. Відрадно, що зараз відбувається реформування поліції і прокуратури, бо до революції гідності це були не правоохоронні структури, а злочинні групи, якими тоді керували тодішній голова ОДА Валентин Хоптян, його заступник Петро Гоч і на той час прокурор Тернополя, який під час Революції гідності був першим заступником обласного прокурора і прославився перслідуваннями учасників акцій протесту, а нині є деканом юридичного факультету ТНЕУ Сергій Банах. Це - злочинці і український народ дасть їм гідну оцінку. Сподіваюся, вони отримають те, на що заслужили.

- Вони вам інкримінували не лише так звану корупційну статтю, а ледь чи не керівництво організованою злочинною групою?

- Мені інкримінували майже з десяток статей кримінального кодексу, за якими я, напевно, мав би давно би згнити в тюрмах. Жодної претензії нема й не буде. І не тому, що я так хочу, а тому що жодних правопорушень я не скоїв. Процес ще повністю не завершився, бо його плела ціла команда Хоптяна та апарати підконтрольних їй на той час правоохоронних органів. Нині доводиться розплутувати цей клубок. Але я вірю, що правда восторжествує.

"Усе мовчить, бо благоденствує…"

- Нині чимало з тих політичних діячів, яким ви в буремний час з ризиком для себе допомагали, досягнули серйозних владних вершин. Чому ж вони відцуралися від Романа Півторака?

- Це найбільш важке для мене питання і найбільш довгий шлях пошуку відповіді на нього. Чому мої побратими, сподвижники, друзі, взагалі -українці промовчали, проковтнули або пропустили повз себе звістку про мою біду? Вважаю, що відповідь на це запитання 150 років тому дав Тарас Григорович Шевченко, коли сказав: "Од молдаванина до фіна на всіх язиках усе мовчить, бо благоденствує…". Чимало із нас в таку хвилину думає: "А, може, мене це не стосується?". Наведу це на життєвому прикладі однієї людини, який вважався моїм прекрасним товаришем, з яким у нас були і спільні погляди, і справи. А, коли мене кинули за грати і невдовзі випустили немов "на повідку", я побачив його поблизу драмтеатру. Хоч ми йшли одним тротуаром, він мовчки перейшов на інший бік вулиці. Поважна начебто людина й зараз у Тернополі, а зробила вигляд, що мене не побачила. А пізніше, коли йому вже невдалося уникнути зустрічі, я запитав, в чому причина такої поведінки. На що той, наголошую, поважний чоловік відповів: "Напевно, щось було!".

- Диму без вогню не буває, а моя хата з краю - це одні з найгірших рис українського менталітету?

- На жаль, позиція багатьох наших співвітчизників суть якої зводиться до вислову: "Мене не чіпають, я не чіпаю!". А наступне: "Напевно, щось таки було, раз правохоронці затримали!". Ми досі ще не подолали в собі раба і якщо в когось сталася біда, то нехай він собі сам дає раду, а то й згине. А, може, мене мине? - це саме та позиція.

Дійсно є мої давні знайомі і народні обранці, і високопосадовці Адмінстрації держави та Кабміну, ніби й досі привітні до мене і начебто й доброзичливі. Запитую: "Чому???". У відповіль чую: "Ну, що ти хотів. Ти ж попався на хабарі - це ж злочин!!!".

- Режим Януковича мільярдами доларів розкрадав державу, вивозив звідси тонами золото. Минуло вже майже чотири роки і нікого за це не покарано. А підставленого аж до тюрми цим же режимом патріота навіть після перемоги Революції Гідності, навіть не прагнуть оправдати?

- Щодо мене склепали справу, зауважте, аж… на тисячу гривень. І всі тоді канали підхопили цю "сенсаційну" інформацію. Мені навіть інкримінували, що я заставляв дітей працювати. А вони за щастя вважали поїхати на практику в Одеську область на море - заробити собі грошей, і відпочити, прагнули навіть піти на будови Тернополя, де набути собі фахового досвіду і заробити першу в житті юнака чи юнки зарплату. Від бажаючих батьків, щоб їхні діти навчалися у ВПУ №4, не було відбою. Згадую, приїхали до нас одні люди із Чорткова. Запитую: "Чому до нас, адже у вас є свої училища?". Відповідають: "А у вас тут дисципліна і порядок!". Навіть не те , що у закладі були належні як для навчання, так і побутові умови, а найголовніше - дисципліна! Це був критерій для родин, які хотіли, щоб їхні діти вчилися у нашому навчальному закладі. Підтвердженням цьому є те, що щороку до нас приходили 15-20 випускниуів із золотими медалями - після 11 класу і відповідно зі свідоцтави з відзнаками - після 9 класу.

(Продовження - далі буде)

Теги → Богдан Мельничук Валентин Хоптян Василь Кравець особистості Петро Гоч Роман Півторак Святослав Півторак Степан Сапеляк Тернопіль укрнет