"Поверніть мені чоловіка і синочка!", - несамовито кричала жінка посеред вулиці. Перехожі не звертали увагу на сердешну, адже вже звикли бачити її щодня тут. Однак мало хто знав причину її божевілля.

Ще десять років тому Тетяна, так звали нещасну, працювала медсестрою, виховувала двох дітей, воювала з чоловіком-п'яницею та мріяла про інше, світле життя, як у тих серіалах, які вона любила дивитися…

У коханні Тані не таланило. Уперше вона вискочила заміж у сімнадцять з величезної, як ій тоді здавалося любові. Його звали Віктором. Красень! Кілька місяців позустрічалися, а потім відгуляли весілля. Потім розпочалися звичайні будні. Біда в тому, що Віктор ніде не працював і чи не щодня запивав з друзями.Таня не витримала і втекла до батьків. А за місяць Вітьку порішив сп'яну хтось із друганів.Таня стала вдовою і почала вести не зовсім пристойне життя: кав'ярні, бари, хлопці знайомі й випадкові.
З Валерою її познайомила найкраща подружка Вірка. Той тільки з армії повернувся, Вірі доводився братом двоюрідним. За Танею з першого дня знайомства мало не по п'ятах. А за три дні бухнув з порога: "А виходь за мене!"

Вийшла. І потекло життя сімейне, спокійно-розмірене. Через рік народили Настю, через два - Марію. Валерій працював водієм на автобазі. Одержав квартиру, добре заробляв. Здавалося б, ну ось воно, щастя! Але відразу все пішло не так. Здало у Валерки чоловіче здоров'я. Переймався страшенно, став заглядати в чарку дедалі частіше і частіше, ходити наліво, намагаючись довести чоловічу спроможність. Пішли скандали, взаємні докори. Втратив роботу: "Ти, стерво, винна!" П'яний ліз битися. Ламав меблі, бив посуд. Дівчатка тікали на вулицю, щоб не потрапити під важку батьківську руку. У рідкісні години прояснення чоловік валявся в ногах: "Танюшо, не кидай, без тебе помру!" І вона терпіла, кажучи собі: "Заради дітей..." І дотерпілася. На 8 березня отримала у подарунок струс мозку та перелом ребер. Коли вийшла з лікарні, подала на розлучення. Зібрала дівчаток і переїхала в будинок, що залишився після смерті батьків.

...За трохи часу та сама Вірка підбила жінку зареєструватися на сайті знайомств. За місяць її вже нудило від пропозицій. Віртуальні трояндочки приїлися. А принца не було. І ось одного разу...

Сергій, так звали нового знайомого, виявився просто приємним співбесідником. Поговорили про життя. Через кілька тижнів запропонував зустрітися. Танянедовго вагалася. Спокійний чистий погляд кольору квітневого неба, теплі сильні руки - зовні непримітний, а таким затишком потягнуло від нього, що у Танічасто-часто забилося серце.
Сорокалітній Сергій був колись одружений, бездітний шлюб розпався. Роки йшли, змінювалися випадкові подруги, і настав момент, коли захотілося стабільності, та й мати пиляла - хочу онучат поняньчити. Тетяна йому сподобалася. Проста, домашня, без претензій. Дітей у неї двоє, але, дивися - і третє для нього зможе народити...

За трохи часу він приїхав до неї на вихідні. А потім... зник. Тетяна вовком вила, а Вірка порадила податися до місцевої ворожки, мовляв, у любові - як у боях без правил.

- Тобі як приворожити, мила? По-чорному чи по-білому? - запитала з порога.

Таня сторопіла:

- А як краще?

- Зроблю білий приворот - чекати довше доведеться. І вуздечка неміцно тримати буде. А якщо чоловік духом сильний, розв'язатися може. А по-чорному - відразу і до смерті. Подумай гарненько, а чи так він тобі потрібен?

- Потрібен, бабусю. Роби навік.

- Я-то зроблю. Тільки попередити хочу: небезпечно.

- Чому?

- Він, - стара тицьнула пальцем кудись у стелю, - розсердитися може. Заплатити доведеться за гріх. Може, через рік, може, через сто.

Тетяна розсміялася:

- Через сто років мене вже не буде. Я щастя хочу негайно.

Бабця усміхнулася:

- Ну, дивися, мила, відговорювати не буду. Бачу, що згодна на все. Хай буде по-твоєму.

Тетяна тицьнула ворожці гроші і, приймаючи з її рук зілля, раптом відчула неприємний холодок у кінчиках пальців.
Сергій з'явився рівно через дев'ять днів. Привіз подарунки дівчаткам. Був урочисто серйозний: "Таню, будь моєю дружиною!" І - обручку на палець! За вечерею проковтнув порцію чаклунського зілля. І знову Тетяна відчула поколювання в пальцях.

Сергій переїхав до неї, залишивши у рідному місті престижну роботу. УзимкуТетяна народила довгожданого спадкоємця - Максима Сергійовича. Батько був на сьомому небі. Сам сповивав, сам купав. Але, зосередивши увагу на синочкові, непомітно віддалився від дружини.

Помітила, що він частенько поглядає на телефон. І якось, злодійкувато озираючись, узяла його мобільний, що лежав на столі, перевірила есемески. Нічого підозрілого! Вирішила перевірити поштову скриньку. А там... Палке листування з якоюсь молодицею. То вони так із нею? Не тямлячи себе, переписала електронну адресу суперниці, відшукала в соцмережі її фото і - до ворожки.

- Допоможи! Озолочу! - захлиналася.

- А не пошкодуєш?

- Ні! Тільки прибери її з нашої дороги. Ось я і фотографію принесла вже...

Минув місяць. Тетяна нишком спостерігала за чоловіком. Сергій був усе таким же ніжним та дбайливим батьком. Дівчаток не кривдив. Сина обожнював.
Якось увечері повернувся з роботи, повечеряв, погрався з Максимком і сів читати свіжі газети. Тетяна біля телевізора дов'язувала Насті кофтину, коли в сусідній кімнаті пролунав гуркіт. Побігла туди. Блідий Сергій прожогом вискочив, зашпортався, зніс тумбочку біля дверей. Сів у машину і поїхав невідомо куди. На підлозі валялася зім'ята газета. Букви заголовка кричали: "Трагедія в горах".

"Учора трагічно загинула кореспондент обласної газети Ірина Ставська..." І портрет. Вона! Ганну затрусило від жаху: "Я не хотіла, щоб так!"
Кинулася до ворожки. Та її вислухала і сухо відрізала:

- Ти хотіла, щоб її прибрали? Я тебе попереджала. Не стогни тепер. Не я це зробила. І відповідь не мені, а тобі тримати.
За кілька днів Сергія немов підмінили. Схуд, ослаб, очі потьмяніли і ввалилися. А через місяць на нього було страшно дивитися. Немов душа його піднеслася на небеса з тією, коханою... І на Землі залишилося тільки тлінне тіло. Односкладові відповіді: так, ні. Повна відчуженість. Тільки беручи на руки маленького синочка, оживав ненадовго. Тетяну просто не бачив, дивився крізь неї.

Вірка, з якою поділилася як на духу, буквально затряслася, перехрестилася і потягнула в церкву. Але Тетяна до храму увійти не змогла: ніби невідома сила перегородила шлях...

…Зі зведення дорожньо-транспортної міліції: "На перетині проспекту П... і вулиці Ч... сталася ДТП. В аварії загинули водій та його дворічний син".
Через три дні вдову, яка повторювала без кінця одну й ту ж фразу: "Я розбудила диявола...", перевели в обласний психоневрологічний диспансер…

Олеся Бондар

Теги → жінка оповідання сім'я Тернопіль