Дефіциту кавалерів вона не відчувала ніколи, хоч красунею її міг би назвати далеко не кожен. Але Ніна чомусь напрочуд уникала усіляких стосунків, чекала на своє велике і щире кохання. Кохання прийшло, але обернулося для дівчини справжнім лихом. Ні прекрасні миті все таки були, але це були тільки миті…
Усе через те, що у нього вже були дружина, син і донька. Залишити сім'ю він не міг. Але й відмовитися від неї теж була несила.
Подруги вискакували заміж, народжували дітей, зустрічали з роботи чоловіків, клопоталися на кухнях. Словом, поринули в сімейне життя, як у море. Зустрічаючи Ніну, все ще незаміжню, наче змовившись, говорили, як їй заздрять: нікуди не поспішає, не знає сімейних проблем та турбот, має час приділяти собі увагу й стежити за модою.
— Ні, ти тільки глянь на мою шубу! — смикала на собі старий одяг подруга дитинства. — Хіба ж я можу купити собі нове?! Ніби й назбирала грошенят, а тут у малого порвалися черевики й куртка стала короткою. Та що я тобі розказую! Хіба ти це зрозумієш? Щаслива…
А Ніна приходила додому, в чотири глухі, байдужі стіни, де її ніхто не смикав, де не вередувала дитина й не бурчав чоловік. Зручно вмощувалась у великому кріслі з жіночим журналом у руках і робила вигляд, що відпочиває. Хоча насправді то був не відпочинок, а напружене очікування телефонного дзвінка від нього.
І лише о десятій вечора, коли розуміла, що телефон так і не оживе, змивала макіяж, одягала старий халатик, вечеряла просто біля відчиненого холодильника і лягала в холодне ліжко. Заплющувала очі і "прокручувала" в уяві прощальну промову...
Назавтра сама набере його номер і рівним голосом запитає: "Ти до мене,часом не телефонував минулого тижня? А то мене вдома не було... Зустрічалася зі старим другом. Ні-ні, ти його не знаєш! То мій давній залицяльник, ще зі школи. Він капітан лайнера, який здійснює міжнародні перевезення пасажирів. Вибач, але більше не телефонуй і не приходь. Я виходжу заміж..."
Або ні! Краще отак: Вона зустріне його на вулиці. Вражаюче красива, в новому білому плащі й у чоботах на високих підборах. Волосся вільно розсипане по плечах. Заради цього навіть відкриє нові французькі парфуми, аромату яких він ще не знає. І мовить такі самі або дуже подібні слова. І триматиметься гордовито й водночас трохи поблажливо, ніби їй краплю жаль його.
Але то буде завтра, коли вона стане сильною. А сьогодні Ніна ще раз прокрутить у пам'яті щасливі хвилини їхніх побачень, повторить подумки всі ніжні слова.
Ніна вилікується і спалить усі мости, але їй треба лише трішки часу…
Олеся Бондар
Теги → жінка оповідання сім'я Тернопіль
