Спогади, ось, що зігріває у важку хвилину, коли довгими літніми вечорами ти просто сидиш за ноутом, у соціальній мережіа все повертає тебе назад, у ту хвилину, де ти був найщасливішою людиною на землі, коли здавалося, що твоєму щастю не має меж, коли все, що ти хотів і мріяв збулося. Ось так просто, в один момент стало реальністю, і коли найближчі, найдорожчі серцю люди поряд,що ще потрібно?! було... назад нічого не повернеш,це як пережиток минулого, як фрагмент давно зіграного по сценарію фільму, який дійшов свого хепіенду. Аж не хочеться прокидатися із тої чарівної казки, але це всього лиш спогади, спогади із якими ти прокидаєшся і засинаєш, які допомагають тобі триматися на плаву,жити,дихати, існувати... Пройде час, те все забудеться, я знаю точно, але так не хочу...я незнаю, що буде там попереду, але так хочеться просто бути поруч, з тобою...
Теги → Інтернет жінка оповідання Тернопіль
