Однією з найбільших таємниць у світі є мова. З дитинства людина невіддільно пов'язана з мовою. Мова - це найкоштовніше надбання кожного народу, оскільки за її допомогою ми пізнаємо світ, спілкуємося, будуємо стосунки. Свою мову український народ творив протягом віків. Давньою в українській мові є група назв кольорів. Давність їх походження мотивується тим, що сам колір є найдавнішою реальністю людського буття. Його пізнання було тривалим і не обмежувалось тільки сферою мистецтва.
Групу кольорів в українській мові становлять назви основних кольорів та безліч їх відтінків, що вказують на міру вияву колірної ознаки, на інтенсивність колірного тону, змішування кольорів, на колірну ознаку, якої набув предмет в результаті якоїсь дії чи процесу, і на ряд інших ознак.
Наукові дослідження стверджують про існування так званого "колірного зору" людини та "колірного слуху". На початку ХХ століття були опубліковані праці про "колірний слух" людини: звуки мають свій колір, в основному йшлося про голосні. Так, а - чорне, і - голубе, о - червоне, и - жовте тощо. Людське око може бачити понад 180 різних колірних тонів, а їх варіантів колірні атласи засвідчують понад дві тисячі взірців. Жодна мова не має такої кількості слів-кольоропозначень, що відповідали б усьому різноманіттю природної гами. Для кожного кольору можливий цілий ряд назв, які можуть передавати різні відтінки. Так, червоний - це багряний, червлений, густо-червоний, багровий, червіньковий, бордо, бордовий, буряковий, вишневий, малиновий, рубіновий, цегляний та ін.
Велику групу в українській мові становлять складні кольороназви (блідо-голубий, ясно-зелений, яскраво-жовтий, криваво-червоний тощо). Доповнюють цю категорію слова, що називають колір різних предметів органічної та неорганічної природи. Вони виникають за колірною схожістю з рослинами (житній, волошковий), з плодами кущів, дерев (малиновий, калиновий, каштановий, лимонний), з явищами природи (сніжний, огняний), з металами, мінералами (срібний, золотистий, мідний, рубіновий), зі шкурою, пір'ям тварин (зозулястий, мишастий), з продуктами харчування (шоколадний, кремовий, молочний, кавовий) та ін.
Найдавнішими за походженням є назви кольорів білий, чорний, жовтий, зелений, сірий. Давніми є також синій, голубий, червоний, рудий. Власне, саме ці назви є активно вживані у мовленні. Рідше ми використовуємо кольороназви іншомовного походження, що теж входять до групи кольороназв. Це такі слова: беж (світло-коричневий з кремовим відтінком; слово позначає колір натуральної шерсті, яка має свій природній колір); хакі (коричнево-зелений із сірим відтінком); електрик (голубий колір із сірим відтінком); індиго (темно-синій); брунатний (коричневий, темно-жовтий); теракотовий (червоно-коричневий); палевий (блідо-жовтий із рожевим відтінком) та ін.
Нерідко запозичені кольоронайменування мають цілу історію своєї появи. Так, назву бордо (бордовий) дано за кольором одного із сортів вин, яким торгували у французькому місті Бордо. Вино цього сорту називалося "кларет", але з часом цю назву змінили на "бордо".
Назва маренго прийшла до нас з італійської мови і позначала чорний колір із сірим відблиском. Такого кольору була тканина, яку вперше було виготовлено в селі Маренго в Італії.
Цікавою є поява у мові ізабелового кольору. Його походження ніяк не пов'язане із сортом винограду чи вина. Ізабеловий із французької - це колір кави з молоком. В історичних лінгвістичних розвідках походження цієї назви пояснюють так. Ізабеловий - від імені Ізабели Австрійської, яка жила у XVI столітті. При облозі міста Остенде принцеса дала обітницю не знімати сорочки доти, доки це місто не буде завойоване. Облога тривала біля трьох років. За цей час сорочка набула такого кольору, який, коли вона зняла сорочку, придворні назвали ізабеловим, мабуть, через пошану своєрідної витримки, цілеспрямованості та сили волі принцеси. Так і з'явився ізабеловий колір.
Система назв кольорів поповнюється новими словами, які привносить кожна епоха. Так, сьогодні зустрічаємо доларовий колір, колір валюти та ін. Доповнюють цю категорію слів й індивідуально-авторські кольоронайменування.
Мова - багатюща скарбниця, і наше завдання - її зберегти та передавати наступним поколінням.
Ірина БАБІЙ,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови
Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Теги → Ірина БАБІЙ мова статті Тернопіль укрнет
