Якщо на твоїх очах помирали, якщо був на волоску від смерті, якщо доводилось вбивати - чи зможеш ти після пройдених і прожитих жахіть повернутися до нормального цивільного життя? Чи зможеш як раніше щиро усміхатися і безтурботно гуляти вуличками рідного містечка? Чи не терзатимуть тебе по ночах гіркі спогади обпалені війною?
Та лякає інше: в час, коли наші бійці ціною власного життя і здоров'я творять українську історію, а потім, скалічені фізично та емоційно, повертаються додому й намагаються почати все спочатку - суспільство стоїть осторонь. Щоб врятувти цю непросту ситуацію в Україні створений проект "Wounded Warrior Ukraine" (Побратими), який базується на принципах взаємодопомоги і взаємопідтримки.
Голова Тернопільського осередку Української спілки психотерапевтів, співзасновник ГО "Центр психологічного розвитку "КОРА" та військово-патріотичного вишколу "Захисти свій дім", розповідає про проект "Wounded Warrior Ukraine" (Побратими). Виявляється проект заснований корінним москвичем з яскраво вираженою проукраїнською позицією, активним учасником подій на майдані - Романом Торговіцким. Роман останні 20 років живе в Бостоні і самотужки відшукав відомого датського психотерапевта, людину з багаторічним досвідом перебування в гарячих точках - Дітте Марчер. На основі свого фантастичного життєвого досвіду, концепції Бодинаміки, як виду тілесно-орієнтовної психотерапії, Дітте розробила програму психологічної реабілітації інвалідів, ветеранів війни, за принципом "рівний рівному". Цей принцип широко застосовують для людей, які пережили або переживають важкі життєві ситуації. Наприклад, усім відома мережа анонімних алкоголіків, мережа людей, які пережили сімейне насилля, сексуальне насилля і т. д.
Навіть в Данії, у високорозвиненій багатій країні, не задоволені якістю надання психологічної допомоги. Одна з причин полягає в особливостях функціонування психіки ветерана, військовослужбовця, тому що існує чітке відмежування свій-чужий. Скільки б ти не мав дипломів, скільки б не доводив, що ти хороший кабінетний психолог, якщо не встановлюється добрий контакт, не зможеш допомогти людині так, як би це мало бути. Беручи все це до уваги, Дітте Марчер є істинним спеціалістом своєї справи. Її практичний досвід високо ціниться серед датських ветеранів. Два роки тому подібний тренінг ("Побратими") був проведений в Данії. В Україні він тривав останні півроку: проходив чотирма семінарами. Це, звичайно, не замінює професійної психологічної, психіатричної реабілітаційної допомоги, але є способом допомоги ветеранам, які закриті в собі, бо найкраще до них можуть достукатись їхні побратими.
Володимир Малишевський - учасник бойових дій в зоні АТО, капітан ЗСУ особисто пройшов курс допомоги за проектом "Побратими". Для себе зрозумів, що таке посттравматичний синдром, шок, як з цим в подальшому можна справлятись, як бути корисним для таких самих людей як і він. Коли тільки знайомився з програмою, першим запитанням було: "А навіщо це мені?". Але чим більше працював тим більше розкривалися посттравматичні синдроми і тоді зрозумів, що це велика проблема. В подальшому отримав відповідні знання, кваліфікацію, і в майбутньому цей досвід дасть змогу допомагати бійцям, які пройшли війну, були учасниками АТО.
Своєю думкою щодо проекту поділився отець Микола Квич - священник УГКЦ, військовий капелан. До подій в Україні він працював у Севастополі. Потім перебував з військовими в секторах де проходять бойові дії. Місяць тому повернувся назад, в цивільне життя, аби особисто пройти курси, набратися певного досвіду, і вже практично допомагати хлопцям, які перебувають на сході. Така доброчинна діяльність є важливою для капелана, бо усі ті моменти переїзду із Криму на материк, перебування в зоні АТО, залишили свій відбиток. Проект "Wounded Warrior Ukraine" дає можливість боротися із собою, вирішувати внутрішні проблеми і допомагати тим, хто цього потребує. Зараз при УКГЦ створюється осередок допомоги ветеранам та їхнім сім'ям. Усі потребуючі можуть звертатися на Сагайдачного,14.
Катерина Мельник також має безпосереднє відношення до курсів "Побратими". Вона кадровий офіцер збройних сил України, військово-морських сил. В свій час, при окупації Криму, не зрадила присязі: вийшла на материкову територію України і продовжує службу в військовій частині. Жінка-офіцер-психолог, заявляє, що курси допомогли їй розібратись в собі, знайти свої травми і в якийсь момент "закрити в коробочку минуле", щоб жити і боротися дальше. Коли Катерина намагається допомогти іншим їй довіряють, відкриваються, адже тонка душа дівчини відчуває проблеми і знає як долати труднощі.
Кожен по житті йде своїм означеним шляхом. Та, тим не менше, кожен із нас може вплинути на долю ближнього: вчасно подати руку підтримки, в час випробувань мовити добре слово, в складних ситуаціях зігріти обіймами. Тож хай наші добрі вчинки стануть наріжним каменем порятунку для тих, хто втрачає рівновагу життя.
Оксана АНДРУЩИШИН.
