16 червня волонтерська група "Схід та Захід єдині" у складі екіпажу Василя Конька, Едуарда Хатмулліна, Ігоря Крочака, Сергія Чабана здійснила марш-прорив у Піски. Взагалі в котрий раз прориваючись у цю героїчну місцину української слави, перед самим прогоном по греблі у мене трошки пересихає в горлі від хвилювання, адже противник постійно непокоїть вогневим контактом саме на таких прострільних ділянках. І вкотре не перестаю дивуватися майстерності водіння бойової волонтерської машини моїм другом і командиром Василем Конько. Та сьгодні він перевершив самого себе, наша машина незважаючи на усі ремонти в польових фронтових умовах все таки погано слухалася гальмів. Враховуючи те що по дамбі у Піски під Донецьким аеропортом потрібно прориватись не менш ніж з 100 кілометровою швидкістю, то здійснення екіпажем прориву з гальмами які не "хапають" і не дуже то гальмують, я вважаю вищою честю виконання обов'язку фронтового волонтера. Василь Конько вправно керував автомобілем, та пролетів дамбу на одному дусі. Плавно увійшов в повороти на протилежному березі водойми, і ми в'їхали в героїчні українські Піски. Почали розгрузку у кількох підрозділах що зараз захищають Піски, звичайно що мені як фронтовому волонтеру і корспонденту відомі їх назви, а також тактична нумерація але я памятаючи що є таке поняття як військова таємниця не буду підтверджувати противникові оперативну дислокацію наших частин у героїчному укріпленому опорному пункті Пісків. Зазначу лише що я з Сергієм Чабаном поніс нашу волонтерську допомогу на правий фланг, від основної дороги на одну з крайніх бойових точок під керівництвом бійця з позивним "Вадос". А наш командири Василь Конько, Едуард Хатмуллін з іншими бійцями "Н"-го підрозділу на лівий. Тільки но ми прибули на точки, противник почав обстріли з "стрілкотні" і "мух" на військовій мові це називається "профілактика", наші відповіли. Після того як обстріл стишився ми вибрались на центральну вулицю Пісків. Там біля нашого бойового бусика "Балу" ми презнаймилися з усіма бійцями, зрозуміло що в даній статті я можу їх подати лише по позивним. Отож "Будулай" допоміг нам прикрутити частину нашого захисту піддона який ми трохи розтовкли на танкових дорогах. "Художник" намалював мені і Василеві Конько подарункові написи на нашій формі і спорядженні. Фото їх я також зараз не буду розміщувати у публіуації оскільки там вказано з якого підрозділу людина що так художньо та красиво їх намалювала і написала.Згодом коли відбудеться передислокація частин я звичайно їх опублікую. Цей день взагалі для мене пам'ятний оскільки боєць з позивним "Вадос" подарував нам труби-тубуси від "Мух" з яких щойно вівся вогонь-відповідь на провокації і порушення припинення вогню противником. Хлопці "Максімус", "Батя", "Яничар", "Гера" розписались на них, тепер це історична реліквія бойового дня у Пісках 16 червня 2015 року.
Загалом хлопці дуже задоволені тою допомогою що надають такі бойові волонтерські групи як наша на саму передову. На останок один з них сказав мені взнавши що я не тільки волонтер а і журналіст та історик-архівіст:-Брат напиши, що для нас велика честь що такі волонтери як ви прориваються до нас на передову, і в важку хвилину поряд з нами...Такі слова фронтовика, та ще й у Пісках де за сто метрів тарабанять ворожі кулемети, дорогого вартують...
Ігор КРОЧАК,
волонтер та військовий історик
P.S. Те що ми привезли цього дня у Піски це крапля в морі того що потрібно таким героїчним хлопцям до яких ми їздили. Отож підключайтесь до допомоги.Наші реквізити: "Схід та Захід єдині" 47100 Тернопільська обл. м. Шумськ вул.Волинська 4, р/р 26001070100010, МФО 300142, код ЕДРПОУ 39783360, ПАТ "Укрінбанк".
Ще цього дня група розвезла допомогу до кількох частин ЗСУ і Національної Гвардії України.
