Стрімкий розвиток технологій, зокрема штучного інтелекту, відкриває нові шляхи розв’язання дефіциту робочої сили без залучення трудових мігрантів. Про це в ефірі заявив Михайло Подоляк, радник Офісу президента України.
“Вирішити проблему виробництв за рахунок мігрантів, на мій погляд, ефективно не вдалося жодній країні. Чому?.. Культурна різниця”, – зазначив він.
Міграція, за словами Подоляка, стосується насамперед ідентичності, сімейних цінностей та розуміння ролі в державі.
“Країни Європи пішли шляхом створення не адаптивних умов, коли мігранти приїжджають не просто заробити, а навпаки – вони створювали їм умови, за яких ті мали більші соціальні права та виплати. І сформувались культурно-релігійні осередки, які вважають, що країни мають відмовлятися від своєї ідентичності на користь мігрантів. Можливо, перше покоління ще більш-менш, а от друге чи третє – саме так себе поводить”, – пояснив радник ОП.
Роботи як альтернатива
Подоляк наголосив: прогрес у штучному інтелекті пропонує ефективніший підхід до проблеми браку робочих рук.
“Фізична робота – будувати будинки. Але багато фізичної роботи також виконує роботизована техніка”, – сказав він.
На уточнення, чи замінять роботи мігрантів, радник відповів, що не завтра, але прості рішення не завжди прості.
Системний підхід необхідний
Ввезення тисяч чи мільйонів людей з іншими традиціями призведе до компактного проживання та відокремлення, попередив Подоляк.
“Сказати, що вирішення проблеми з виробництвом – це просто запросити мігрантів, не пояснюючи, як вони будуть адаптовані під наші умови, під нашу країну і так далі, – на мій погляд, це неправильний шлях”, – заявив він.
Рішення мають бути системними, математично обґрунтованими, з новими програмами адаптації.
Інший варіант – чекати технологічних проривів. “Роботи, не роботи – будемо дивитись. Там вже є просто конвеєрні рішення і тому подібне. Автоматизація тих чи інших виробничих процесів, будівництво теж іде за певними технологіями”, – підсумував Подоляк. Обґрунтування вигоди – ключове.
Щодо мобілізації радник ОП зауважив: територіальні центри комплектування одночасно вирішують нагальну потребу держави, але створюють негативний емоційний фон. Головний інструмент заохочення – фінансова мотивація з великими виплатами та соціальними гарантіями.