Що Ви знаєте про війну? Чи готові Ви сьогодні воювати, якщо раптом війна настане? Як Ви діятимете, щоб не піддатися паніці та не стати заручником ворога? Як вбережете від можливої загибелі свою родину, друзів, а, можливо, - і велику кількість незнайомих Вам громадян?

На жаль, більшість українців не здатна системно відповісти на ці питання, оскільки попросту не має уявлення, що системні знання про війну для кожного громадянина така ж важлива необхідність, як, приміром, оплатити комунальні послуги чи відвідати хворих батьків.

Тому відсутність у населення військових знань перетворює війну в щось дуже демонічне, а саме відношення та сприйняття війни робить дуже серйозним, депресивним та складним.
Звичайно, війна - це велика справа для держави, це основа життя і смерті, але вона є суто допоміжною, так би мовити "карнавальною" стороною функціонування нашої соціосистеми. Мирний розвиток для нації, сім'ї або окремої людини - набагато важливіше та значно складніше військове протистояння, приблизно настільки ж, як буденне життя є цікавішим за химери театру.

Цільова функція війни

Уявімо, що війна - це певний вид прогресу. Саме тому, хто не розуміє до кінця всієї шкоди від війни, не може зрозуміти до кінця і всю вигоду від неї.
Війна - це, перш за все, інформаційна, а вже потім - матеріальна діяльність. Діяльність всюдисуща і дуже давня: сліди війни виявляються в будь-яких людських культурах, де лише була можливість їх реєстрації.

Відомо, що звичною реакцією людини на стрес є агресія, але проявити її всередині соціосистеми індивід не може, тому виникає війна - соціально допустимий канал реалізації егоїстичних прагнень. Війна носить карнавальний характер: все, що забороняється у повсякденному житті, на війні не тільки дозволяється, а й заохочується.

Іншими словами, війна - це плата Homo Sapiens за ефект "соціальності". Війни народів, класів, конфесій, інших соціальних груп замінюють в людському існуванні боротьбу всіх проти всіх в біологічних спільнотах. Зауважимо, що зниження загрози глобального протистояння в період 1986 - 2000 рр., призвело до зростання регіональних воєн і локальних конфліктів, а також до зростання вуличної злочинності і насильства.

Війна тисячоліттями є супутником людини, але немає підстав вважати, що так триватиме з вічності у вічність. У своєму розвитку соціосистема обов'язково знайде інші способи вираження індивідуальної агресії (мистецтво, спортивні та рольові ігри, віртуальні війни тощо). Та поки, XXI століття ознаменувалося грандіозними війнами в Афганістані, Іраку, Чечні, конфліктами в Осетії, Абхазії, Придністров'ї, Ізраїлі. І, оскільки всі тенденції вказують, що міжнародна напруженість навколо "гарячих точок" лише наростатиме, то, очевидно, потрібно чітко усвідомлювати, що масштаб військових дій також буде збільшуватися. І не виключено, що Україна, роками накопичуючи величезний суспільний згусток громадської агресії, вибухне новою війною, розширюючи територію військового протистояння.

Зміст війни

Визначимо війну як будь-який конфлікт, при якому виживання противника не передбачається як кінцева мета. Тоді, під таке визначення потрапляють і зіткнення між державами, і побутові розбірки, і, навіть, сімейні негаразди. Якщо війна - зворотний бік ефекту "соціальності", тоді виходить, що кожен з нас стикається з нею постійно і повсюдно.
Отже, елементарні уявлення про військову науку повинні бути надбанням кожного грамотного громадянина України.

Насправді ж , сучасна освіта в кращому випадку готує із школяра солдата, навченого декільком елементарним прийомам боротьби та захисту. Жодних системних знань про війну в Україні не надають, а погляди більшості громадян на проблеми військових конфліктів зводяться до печерного рівня.

І, якщо раніше воювали, щоб захопити територію, то сьогодні війни ведуться за свободу (зокрема, за свободу дій), тобто - за потенційні можливості, і лише в другу чергу - за матеріальні блага.

Таким чином, змістом війни є цілеспрямоване перетворення заданої початкової ситуації в бажану кінцеву, в якій мета війни виявляється реалізованою.

Рефлексія війни

Етика війни не відрізняється від будь етики, яка претендує на загальнолюдський характер. Смішно навчати через дві тисячі років після Христа, що недобре розстрілювати заручників або руйнувати ворожі міста. Зважаючи на накопичений людством військовий досвід, марно пояснювати, що оскільки війна любить перемогу і не любить тривалість, то швидко програти антагоністичний конфлікт найчастіше корисніше, ніж повільно і болісно його вигравати. Але щоб прийняти останнє, треба навчитися розглядати війну через призму карнавальності, тобто, не цілком серйозно ставитися до неї. Так, на війні гинуть люди. У тому числі - мирні жителі, які ніякого відношення не мають, ні до війни, ні до управління соціосистеми. Однак, як правильно відзначав ще Воланд, людина смертна і, більше того, раптово смертна. Розуміння цієї обставини не повинно позбавляти нас почуття гумору.

Ви можете згадати, коли закінчилася Тридцятирічна війна, і які були її підсумки? Яких територій позбулася Німеччина за Версальським договором? У чому зміст Вашингтонських військово-морських угод? Хто виграв битву при Сольферіно? Сервантес втратив руку в бою при Лепанто, чим закінчилася ця битва? Якщо Ви можете відповісти на ці питання - Ваша обізнаність у військовій історії вище середньостатистичної. Якщо ці війни і битви викликають у Вас сильні емоції (грубо кажучи, Вам не все одно, хто здобув перемогу, хто зазнав поразки), Ви, швидше за все, - знайомі з однією з технік активізації історичного співпереживання.

Однак, як правило, люди пам'ятають тільки останню війну, а доленосною вважають назріваючу, яка ще не настала. І тільки до цих двох воєн вони відносяться серйозно. А до решти - не відносяться взагалі ніяк. Забувають. І тому крок за кроком, століття за століттям повторюють одні й ті ж помилки.

Військова історія повторює загальнолюдську історію. Час тоталітарних воєн з їх мільйонними арміями, мільйонними жертвами і елементарними "одноходовими" помилками пройшов і більше не повернеться. У наступаючої епохи постіндустріалізму стійкість соціосистеми забезпечуватимуть зовсім інші війни, побудовані на "стратегії дива" і тактиці безпомилкових дій.
Йдеться про терористичні IT - війни XXI століття. Група людей, яким не потрібно зберігати життя після вчинення терористичного акту, апріорі невловима. Ні Сполучені Штати Америки з їх дванадцятьма атомними авіаносцями, ні Радянський Союз епохи Сталіна, ні сучасний Китай, ні Ізраїль не в змозі перехопити подібну групу раніше, ніж вона завдасть удар. І вже тим більше, не зможе зробити це нинішня Україна.

Це означає, що війна, як соціосістемное явище, неминуче прийде в кожен дім, а бойові події, стануть одним із звичайних страхових ризиків. І до цього доведеться поставитися як до даності.

А допоки це не трапилось нам, пересічним українцям, потрібно більш глобально вчитись воювати, розуміти, що війна передбачає і тактику, і стратегію, і певний план дій. І що лише сукупність всіх цих факторів, навиків та вмінь дозволить захистити свою землю, житло та родину.

Секела Руслан, голова всеукраїнського комітету "НАСТУП" для Lidernews.info

Теги → війна прес-реліз Україна