Іван Сороколіт під час прямого ефіру на телеканалі "ТВ-4" в рамках програми "Межа правди" висловив свою позицію щодо впровадження "червоної зони" в Тернополі. Ми виокремили кілька думок, які озвучив політик:
"Звичайно, що зупиняти всю країну - це економічне вбивство. Тим паче для країни, яка немає значних резервів, високо розвиненої економіки. Тому ситуативний підхід доречний. Та явно не треба починати робити те, що не можна виконати, або те, що від початку не має прагматичного підґрунтя. Напевно, в нашій ситуації доречніше було б опиратися на спроможність тестувати людей, термін виконання цих тестів. Бо якщо, наприклад, люди не можуть проходити тестування або чекають на результати два тижні, то ми отримаємо завідома викривлені показники про ситуацію з вірусом.
Проте всю політичну маніпуляцію можна відсунути вбік, якщо люди особисто стикаються із наступною ситуацією: людині чи комусь з рідних погано, а сімейний лікар подає сигнали, що треба почекати, не йти в лікарню, направлення не дає тощо. На результати тесту, якщо вдалося здати, теж слід чекати дуже довго. Такі маніпуляції не заховаєш ні рішеннями уряду, ні місцевої влади. Є реальність, з якою стикаються люди.
Якщо діюча влада готова нести відповідальність за ризики зі здоров'ям людей, то тоді все робиться правильно. Тільки споглядаючи за станом сфери охорони здоров'я і тим, як складно людям ідентифікувати хворобу, я особисто і наша команда не візьмемо відповідальність називати динаміку реального росту хвороби. Неможливо оперативно провести тести. Однак право на працю - обов'язкове! Зупинка економіки неприйнятна! Звичайно! Ми не можемо собі цього дозволити.
Ми дозволили собі це раз! І уряд мав би ще більше закцентувати увагу для місцевої влади, чому була потрібна ця "зупинка". Адже для чого був потрібен карантин? Для того, щоб підготувати медицину до удару. І саме зараз наступив "цей" удар, де кожен показує, як він підготувався. Зупини ще раз усе - не вийде.
Нагадаю, якою була позиція міського голови, коли з Уханя поверталися здорові громадяни України: не пускати категорично, на жодних умовах! Тоді це була небезпека, що готові були взагалі нікого не пускати, а зараз вже небезпека зникла?
Що ми за обласний центр, якщо в березні, коли поверталися українці з Уханя, не мали змоги 20 людей покласти на ізоляцію? А чому ми не готові? Це що якась хвороба, яка через стіну передається?
Щодо політизації цього питання зараз то, так, вона є. І, так, вона припала на час виборчої кампанії. І, так, політики прораховують, що їм приносить голоси. В той час, коли "на верху" будують дороги, то "внизу" ремонтують двори. Одні на одних "кивають". Та Тернопіль має бюджет у понад 3 мільярди гривень, який вправі використовувати так, як вважає за потрібне.
Треба говорити відверто. Зараз ситуація така, що хтось пішов у ва-банк: або центральна влада, або орган місцевого самоврядування. І вердикт тут буде через місяць. Якщо це політизація збоку центру, то він програє, тому що переможцем стате орган місцевого самоврядування, який відхилив ці всі рекомендації, бо у нас все гаразд. Якщо ж виявиться, що рекомендації були слушні, були підстави пригальмувати суттєво ріст динаміки, який теоретично може бути присутній. При цьому орган місцевого самоврядування їх ігнорував, то буде дуже важко "розв'язати" цю ситуацію, адже хвиля буде така, що вже ліжко-місць не вистачить. Тому після виборів буде чітко зрозуміло, хто політизує. Я не медик і не володію точними даними, тому можу судити лише з досвіду рідних, друзів, знайомих, які хворіли. Цікавлячись, чи легко вони хворіли, чи легко було достукатися до сімейного лікаря, чи допоміг, як довго довелося чекати на результати тестів, що люди робили в час, коли чекала на результат.
Бо як зараз? Поки немає результату, ти продовжуєш спілкуватися з людьми. Відповідно, імовірно, наражаєш на вірус інших.
Крім того в лікарню взагалі зараз потрапити важко. Це окреме питання. І тут слід акцентувати на тому, а що ми робили попередні роки. Якщо промоніторити різні обласні центри, навіть менші міста, то маємо приклади, де керівництво не знало, що буде вірус, але було до нього непогано готове. Вони "грали в довгу", бо розуміли, що здоров'я - це дуже важливий елемент і тому вкладали кошти в підготовку лікарень. У нас же з лікарнями сум. Кому доводилося бувати в них, той це бачив. Так, двори ми робили, але двори - це косметика. Це те саме, що бути важко хворим, а ходити в салон краси, змінювати зачіску. Так, виходячи від перукаря ми дуже гарні. Та хвороби все одно залишилися".
