Цьогоріч Тернопіль учетверте приймав Чемпіонат світу з футболу серед українських діаспорних команд. Це надзвичайно важлива і знакова подія для нашого міста, яке, без перебільшення, стало футбольною столицею, що об'єднала діаспорян з різних куточків світу. Вони завітали сюди не лише з бажанням позмагатися з дружніми командами, а й продемонструвати свою солідарність з Україною у складний для неї час.
Ідейним натхненником та організатором Чемпіонату є наш земляк, справжній патріот Тернополя, голова організаційного комітету Ігор Бокій. З ним наша розмова.
-Ігорю, раді знову вітати вас у файному місті Тернополі. З яким настроєм завітали до рідного міста?
-Настрій просто чудовий. Щоразу приїжджаю на свою історичну батьківщину з великою насолодою. Приємно, що нам, діаспорянам, тут завжди раді і готові надати потрібну допомогу. Маю на увазі Тернопільську міську раду на чолі з міським головою Сергієм Надалом, без сприяння якого проведення Чемпіонату було б неможливим.
-До речі, що скажете про цьогорічний Чемпіонат?
-Цього разу до Тернополя ми привезли діаспорні команди з Іспанії, Польщі, Білорусі. Були у нас і дебютанти - українці з Угорщини, а також минулорічні переможці - футболісти, котрі представляли Румунію.
Побачити захоплюючі футбольні поєдинки мав змогу кожен бажаючий. Тернополяни гаряче підтримували кожну з команд, висловивши тим самим вдячність українській діаспорі, котра допомагала, допомагає і надалі допомагатиме Україні та всьому українському народові у боротьбі з північно-східним агресором.
Ми завжди з вами в економічній боротьбі, гуманітарній допомозі, культурних, освітянських та духовних програмах, і, безумовно, на спортивній ниві, адже більш миролюбивого і безпечного виду зброї, ніж футбольний м'яч, немає.
-Було б цікаво дізнатися більше про учасників команд…
-Команду Іспанії представляли переважно вихідці з Тернополя та області. Це діти тих батьків, котрі виїхали на заробітки і сьогодні проживають в Мурсії - одній з іспанських провінцій. Ще одним незмінним учасником Чемпіонату є українці з Любліна, а також його неодноразові учасники - українці з Білорусії. Що ж до українців з Румунії, які стали переможцями минулорічного чемпіонату, то вони своїм виступом продемонстрували, щоє найбільш зорганізованою діаспорною командою.
Вперше взяла участь у Чемпіонаті збірна українців з Угорщини. На жаль, через фінансову неспроможність, адже вартість авіаквитка становить 1,5 тисячі доларів, не приїхали представники однієї з найбільших діаспорних команд - українці з Канади. А це переважно студенти та люди, які не мають особливого статку. Сподіваємося, що наступного року ми побачимо їх серед учасників змагань.
Потенційними учасниками наступного чемпіонату мають бути також представники збірної українців з Нью-Йорка, Чикаго, Клівленда, Детройта, Лос-Анжелеса…
На жаль, у зв'язку з початком сесійного періоду, не брала участі у цьогорічному Чемпіонаті команда наших семінаристів, котрі навчаються у вищих духовних закладах Італії.
До речі, попередньо у нас була ідея сформувати збірну команду з українців із Придністров'я та Молдови, але у зв'язку із забороною перетину кордону для чоловіків віком від 20 до 60 років, реалізувати її не вдалося.
Попри все, надзвичайно приємно констатувати, що учасником цьогорічних змагань стала видатна тернопільська команда "Ветеран-Креаторбуд", котра здобула Кубок України. Щоправда, виступала вона поза конкурсом.
-Чи плануєте долучати до участі у наступних чемпіонатах представників інших країн, адже українська діаспора є чи не в усіх куточках світу?
- Світовий конгрес українців налічує 33 країни. Наша діаспорна структура є навіть у Мозамбіку. Надзвичайно багато українців в Аргентині,Бразилії, Австралії, інших країнах. І ми щороку працюємо над тим, аби розширити географію учасників чемпіонату, однак все впирається в економічний момент, котрий фактично лежить на плечах Міжнародного об'єднання громадських організацій "Четверта хвиля", меценатів та добродійників, серед яких і тернопільські бізнесмени - представники спілки "Українська справа" Михайло Ратушняк, Ігор Парій, Петро Ландяк, Степан Рубай, Юрій Хоміцький та інші. Безмежно їм вдячні за допомогу і підтримку.
Велика подяка голові обласної Федерації футболу Володимиру Мариновському, котрий забезпечує професійні суддівські бригади на кожній грі чемпіонату.
Дякуємо за розуміння і ректорам тернопільських вузів, зокрема, Петру Яснію (ТНТУ імені І. Пулюя), Володимиру Кравцю (ТНПУ імені В. Гнатюка), Михайлу Корді (ТНМУ імені І. Горбачевського) та Андрію Крисоватому (ТНЕУ), які допомогли з проживанням спортсменів. Також вдячні адміністрації готелю "Рута", яка пішла нам назустріч.
Якщо говорити про сприяння в загальноукраїнському масштабі, то приємно, що цьогоріч Нацональний Олімпійський Комітет та його президент Сергій Бубка підтримали нас і відрядили до Тернополя представника комісії по співпраці з діаспорою Василя Карленка, котрий привіз відзнаки та сувенірні нагороди для учасників Чемпіонату.
Що стосується Федерації футболу України, Міністерства закордонних справ, інших державних структур, яким було направлено листи з проханням щодо сприяння, то з їхнього боку реальної підтримки ми не відчули.
-Графік футбольних турнірів був дуже насиченим, тож чи мали наші гості можливість долучитися до культурного життя міста?
-Завдяки волонтерській команді, представленій студентами тернопільських вузів, спортсмени, щоразу відвідуючи Тернопіль, дізнаються багато цікавого про наше місто та його історію, бувають на захоплюючих екскурсіях історичними та духовними місцями. Цього разу вони також вони побували на матчі за участю тернопільської "Ниви", аби підтримати одну з найкращих місцевих команд.
Після фінального матчу Чемпіонату, який проходив на центральному міському стадіоні, відбувся спільний перегляд фіналу Ліги чемпіонів між "Барселоною" та "Ювентусом".
Дуже приємно, що ми отримали пропозицію від керівництва Збаразького району на чолі з Анатолієм Качкою, провести товариський матч із однією з ветеранських команд Збаража. Для участі у ньому було відібрано дві діаспорні команди. Після матчів спортсмени побували на екскурсії у замках Збаражчини та у Вишнівці. Переконаний, діаспорянам буде що згадати.
