Понад сотню майстрів з різних куточків України завітали до нас 17 червня на обласне свято народних ремесел, фольклору та хореографії "Тернопільські обереги". Наметове містечко майстрів-умільців розкинулося на острівці, що в парку ім. Т. Шевченка. Охочих підібрати собі "оберіг" або просто помилуватися мистецтвом зустрічав Ігор Мелейчук з… молотом вагою на чотири кілограми та пропозицією власноруч викувати собі з латуні, алюмінію, міді чи мельхіору щасливу монету.

Коли сили більше, то — велику з гербом фестивалю, коли менше — маленьку з гербом Тернополя. Хлопець запевняє: з такою монетою "на щастя" везіння стане вашим другим ім'ям. Треба тільки вранці потерти "оберіг" пальцем — і успіх гарантований: гроші "липнутимуть" цілий день… Коли ж клопоти усе-таки напосядуть, то одягайте бриля з рогози. Ні від проблем, ні від сонця голова не болітиме. Якщо ж ще й личаки взуєте, то повний релакс забезпечений. Вони ж — кращий народний масажер. У заслуженого майстра України Василя Казновецького з Млинівців Кременецького району вибір і брилів, і личаків, і навіть "оздоби для пляшок" з рогози — величезний. Усе треба спродати, бо ж кошти вкрай потрібні. Аж 15 тисяч гривень. На огорожу для пам'ятника Тарасові Шевченку, що за кревні у себе на подвір'ї поставив.

Біля пана Василя у затінку примостився і гончар із Кременця Сергій Стельмашівський. "Кераміка є духовним матеріалом, — запевняє. — Глечик — як людина. Він, як і вона, також створений із глини". Майстер взявся навчати усіх охочих творити посуд з того, "з чого зліплені самі". "Є випадки, коли люди просять зробити два глечики, — зауважує. — Один потім розбивають, черепки засипають у другий, заливають водою і настоюють. Кажуть, що таким настоєм наші прадіди лікували захворювання нирок". А от злих духів від домівки і маленьких діточок вони відганяли "калатушкою". "У середину яєчної шкаралупи насипали різного насіння, — пояснює керівник гуртка писанки будинку творчості школяра, що в Дунаївцях Хмельницької області, Валентина Войткович. — Тому й звучала кожна з них по-своєму". Такий же принцип пані Валентина використовує у творенні своїх особливих писанок. Куряче яйце видуває і засипає в дірочку насіння, а зверху шкаралупу інкрустує насінинками дурману, зернятками гречки, проса, пшона і навіть маленькими макаронинами… Багато часу й зусиль потрібно для того, щоб створити такий мальовничий оберіг. "Не менше його затрачаєш і на виготовлення прикрас з полімерної глини", — зауважує тернополянка Вікторія Андраш. Жінки не тільки для краси намисто, сережки та брошки носять, а й для захисту від лихого, заздрісного ока, суперниць. Гарантом же сімейного затишку в оселі, жартує Павло Макаров з Костополя, що на Рівненщині, є його… велика миска для вареників. До неї додаються ступка й макогін. Виготовлені вони з натурального дуба, провареного у лляній олії.

Макітра Ганни Семенів з Тростянця Бережанського району — звичайнісінька. Але запах із неї — незвичайний. То жінка на свято пампушки привезла. Разом із народним аматорським обрядово-фольклорним ансамблем "Журавлиця" вона змагатиметься за премію ім. Володимира Гнатюка, дивуючи журі та гостей свята українськими вечорницями. "А які вечорниці без давніх пісень і смачних пампушок", — сміється. Перемоги, на жаль, "Журавлиця" не здобула, зате позитивом зарядила надовго. Премії ж із 12 учасників удостоївся фольклорно-етнографічний колектив із Великих Загайців Шумського району. Присутніх виконавці вразили старовинним обрядом "Осаса".

Запеклою була боротьба й між 16 учасниками конкурсу "Танцювальне літо". Відбувався він у двох номінаціях — народний та сучасний танець. "Перемогу в першій номінації здобув народний аматорський ансамбль танцю "Глорія Бай" з Байківців Тернопільського району, а в другій — зразковий аматорський ансамбль танцю "Орхідея" Вишнівецького будинку культури, що на Збаражчині", — підсумовує провідний методист обласного методичного центру народної творчості Світлана Умриш.

Заключним акордом "Тернопільських оберегів" став гала-концерт переможців конкурсів і гуртів "Вільний погляд" зі Зборова та "Отава" з Тернополя.