Хтось із мудреців сказав: "Якщо в календарі немає святкової дати, а на душі невесело, то потрібно придумати маленьке свято і відзначити його". Перша субота лютого ніяк не відзначена в календарі, але у нас було справжнє свято - зустріч випускників 17-ї тернопільської середньої школи 1986 року випуску. Зустріч з дитинством і з юністю - це приємні спогади про школу, вчителів, однокласників. Для кожного з нас це - довгоочікуване свято.
30 років минуло від останнього уроку в стінах рідного закладу. Доля розкидала нас по всьому світу, але всі знайшли свій шлях у житті. На жаль, не всі випускники дожили до цієї знаменної дати. Їх було вшановано хвилиною мовчання.
Згадували шкільні роки, розповідали про досягнення - роботу, сім'ю, дітей, а дехто й про внуків… Емоції і враження, що їх колишні однокласники отримують при особистій зустрічі, не порівняти з тим, що відчуваємо, спілкуючись телефоном чи в соціальних мережах.
- Прекрасні моменти життя. Обожнюю зустрічі однокласників, - ділиться враженнями Оксана Сеньків (Горчєєва). - Вечір подарував незабутні враження і приємні спогади, ми ніби ще раз повернули у дні нашої юності. Емоції складно передати! Радість зустрічі, ностальгія… Життя біжить, залишаючи прекрасні спогади, але пам'ять береже все найдорожче, дні, коли нам було 17. Таке враження, що ми і не розставалися! Усі змінилися зовні, але всередині залишилися тими самими, що і в шкільні роки. Шкода тільки одне, що не всі змогли приїхати чи прийти, а декого вже немає разом з нами в цьому житті.
Під час таких зустрічей гостро усвідомлюєш, наскільки швидко минає час і як потрібно його цінувати, не розтрачати даремно. А ще цінувати те, що маємо.
- Коли я йшла на зустріч випускників 10 років тому, то почувалася не надто впевнено, - пригадує Галина Василюк (Гресько). - Були побоювання: от мої однокласники вже чогось досягли в житті, а що я? А цього разу йшла зі спокійним серцем - бо насправді все в мене добре, є гарна сім'я, улюблена робота, вже дорослі діти. От про що ми говорили найбільше? Про дітей, хтось про внуків. Починаємо про все на світі, а закінчуємо все одно про дітей - де вчаться чи працюють, які розумники чи неслухи. І з якою гордістю кожен говорить про це!
- Молодці організатори, що змогли об'єднати людей з різних класів та ще й тих, які і не закінчували 10-й клас, - додає Віра Дутка (Гуштик). - 34 людини - це показник згуртованості та дружби. Особисто мені дуже приємно було побачити через 30 і навіть більше років знайомі та незнайомі обличчя.
Цією зустріччю колишні випускники завдячують Василеві Яворському, Галині Баран, Оксані Сеньків (Горчєєвій) та Андрієві Стандрету, які доклали чимало зусиль та енергії, щоб цей чудовий вечір відбувся і став незабутнім для всіх. Сподіваюся, що наступна "кругла дата" після закінчення школи збере всіх, хто закінчив 17-ту школу в 1986-му.
Лариса ХОМІЦЬКА (ПАНЕЦЬ).
