19 лютого в Бережанах відбулося вшанування пам'яті Левка Горохівського - засновника Української Гельсінської спілки (УГС) та її наступниці - Української Республіканської партії на Тернопільщині. Мужній і незламний борець за волю України, послідовний захисник надбань нашого народу передчасно пішов із земного життя. Примхлива доля не раз втручалася у незбагненний плин його буття, так несподівано і поспіхом привела його у небуття. І лише увіковічнення у пам'ятній споруді чи названий його іменем провулок нагадують нампро звитяги цієї мужньої і щедро обдарованої талантами людині, яка все своє свідоме життя присвятила служінню нашій нації.
Поряд з такими велетнями духу і провідниками нації, як Левко Лук'яненко, Михайло Горинь, В'ячеслав Чорновіл, і Левко Горохівський пройшов тернистий шлях свого незбагенного земного буття.
Створена ним Тернопільська філія УГС в 1989 році, яка в 1990 році трансформувалась в УРП, стала найпотужнішою в Україні. І за висловом Михайла Гориня, тодішнього голови УРП, на ІІІ з'їзді в Києві 1992 року була наймобільнішою і найорганізованішою. Левко Горохівський був у щоденних пошуках нових варіантів нашої діяльності. Він безперервно мріяв і жив Україною, але тією справжньою, яка ще на жаль не відбулася.
В останні роки свого життя, працюючи над своїми щоденниковими записами, часто телефонував своїм побратимам з Києва, де в той час проживав, і просив зібрати деяку необхідну йому інформацію для впорядкування щоденника. Під час цих спілкувань пан Левко постійно обурювався продовженням змосковщення нашої нації, всупереч принципам УГС, про що він ще раніше так стурбовано висвітлив у своїй публікації "Діяльність Української Гельсінської Спілки на Тернопільщині та нинішня реалізація принципів УГС".
Йому надзвичайно важко було прижитися в Києві, в цьому урбанізованому мегаполісі, де так часто і густо навколо нього чулася московська говірка, яка вкрай дратувала його невпокорене і горде серце українця. Відчутно було біль його душі, за ще не здійснені ті ідеали, за які він разом з нами боровся.
Наша рідна мова, яка повинна б запанувати на всіх теренах України, натомість залишається на задвірках і перебуває у якомусь перманентно невизначеному і окресленому стані, що так боляче вражало Левка Горохівського і продовжує вражати нас з вами. Адже мова - душа нації, за яку він страждав і боровся, щоб витягнути з цієї багнюки, з цієї трясовини, в яку нас століттями заганяли московські окупанти, цю поранену і покривджену душу.
Левко Горохівський залишив нам у спадок революційні звитяги своїх публіцистичних спогадів, духовне багатство своєї вистражданої поезії і найцінніший скарб - свою щедро виплекану любов до України. Він назавжди залишиться в наших серцях взірцем для наполегливого продовження нашої боротьби до цілковитої перемоги.
Р. S. Левко Горохівський помер 1 листопада 2010 року. Похований у Києві 3 листопада на Байковому кладовищі.
Петро МАЛЕНЬКИЙ, побратим Левка Горохівського по УГС-УРП.
Теги → Бережани Левко Горохівський
