Нашого земляка, народного обранцявід виборчого округу №167 Олега Барну нині можна побачити в ефірі ледь чи не кожного провідного телеканалу України.Неменш активний депутат від південних районів нашого краю і в сесійній діяльності. Ну і на своєму окрузі пан Олег буває дуже часто. Під час нинішніх новорічно-різдвяних святвін зранку до ночі об'їжджав населені пункти, вивчав їхні проблеми і спілкувався з виборцями та очільниками громад.Олег Барна є беззаперечним сподвижником Президента Петра Порошенка і входить до його парламентської фракції. Проте на загальному фоні депутатського складу ВРУ він виглядає білою вороною. Бо чимало з його колег, прийшовши до Верховної Ради України на гаслах Революції Гідності і смертях Героїв Небесної Сотні, забули про народ, а використовують законодавчий орган у власних або корпоративних цілях. А Барна пройшов до парламенту довгий і тернистий шлях, подібний до того, який здійснила за останні тридцять років наша держава. Він - активний учасник усіх трьох національно-демократичних революцій сучасної України. Більшість своєї діяльності Олег присвятив учителюванню, яке абсолютно безкоштовно поєднував з громадською діяльністю.У важкі 90-ті організовував акції протесту проти затримок зарплат педагогам і соціальних виплат пенсіонерам. У двотисячні Барна два скликання очолював Нагірянську селищну раду. Хоч добре господарив на території своєї громади, проте зазнавав постійного тиску з боку вищестоящої влади. У боротьбі з кучмістами Олег Барна встояв, а псевдодемократи ледь не запроторили його за сфабрикованими справами за грати. Проте Олегне зламався - відстояв свою правоту і гідність та повернувся працювати до школи. Коли ж розпочалася Революція Гідності, то разом із своїм братом Степаном був одним з її лідерів на Тернопілля. А під час найбільших протистоянь настоличному ЄвромайданіОлег Барна ледь не загинув від рук тітушок. Незважаючи на поранення та отриману ще до цього інвалідність він одразу ж після вторгнення російських військ на східні терени України пішов добровольцем в АТО. Після того, як земляки обрали Олега своїм представником у парламенті, він вважає підзвітним лише своїм виборцям. Про це та інше в бесіді журналіста "Номер один" з нардепом Олегом Барною.
"Виховувався не лише у вчительській сім'ї, а й у родині педагогів трьох поколінь"
- Пане Олеже, хто з дитинства формував особистість нинішнього народного депутата Олега Барни? Мабуть, Ваші батьки-учителі?
- Я є вчителем третього покоління педагогів, виховувався не лише у вчительській сім'ї, а й у родині педагогів.Окрім батька і матері учителями були ще й дідусь та бабуся.Унаціонально-патріотичному дусі мене виховував дідусь. Він був з лемків, пережив депортацію і знав, що за біда радянська окупація. Дідо також навчив мене малювати, що згодом стало мені в нагоді. Ну і, звісно, що доклалися до мого становлення батьки.Мій тато створив у селищі Нагірянка перше в районі Лемківське товариство і перший на Чортківщині хор лемківської культури "Потічок". Так ми разом з двома братами зростали за принципами порядності, справедливості, чоловічої гідності, законності, що були пріоритетами у вихованні дітей в нашій родині.
- Як Ви навчалися в школі? Були взірцевим учнем із вчительської сім'ї і здобували освіту, як це переважно буває, під пильним оком батьків?
- Після закінчення початкової школи батько, який учителював у Нагірянській восьмирічці, відправив менедо Ягільницької середньої школи. Для того, щоб однолітки не говорили: "З нами вчиться учительський синочок". А туди мені з братами доводилося добиратися 2 з половиною кілометри. До того ж, наголошу, батько жодного разу не ходив до колег із сусідньої школи для лобіювання оцінок своїм дітям. Відмінником я не був, бо при випуску мав декілька четвірок. Упродовж навчання представляв свою школу на олімпіадах із п'ятьох навчальних предметів - з геометрії, алгебри, фізики, хімії, географії. Наші паралельні класи були досить сильними, але загалом у своєму класі я вчився найкраще.
"Усвідомив, що малювання може бути хобі, а фізмат - ні…"
- Ви виростали в класичній учительській родині, професійну династію якої й самі продовжили.
- Я продовжив освітянську династію, але виявися першим у родині математиком. Батько викладав історію, мати - біологію і хімію, дідусь - українську мову та літературу, а бабцябула учителем початкових класів.Мої брати теж пішли стопами предків.Молодший - Степан став викладачем історії. Диплом учителяфізкультури здобув наш старший брат-Василь, який, займаючись у середині 90-х підприємництвом у Києві, загинув від рекетирського нападу.
- Саме те, що Ви брали участь в олімпіадах переважно з фізико-математичних дисциплін,стало визначальним при виборі майбутньої професії?
-Так,але цьому вибору була альтернатива.Я ще змалку непогано малював, тому прагнувнавчатися і у виші художнього спрямування. Мені подобалися і точні науки, і цей вид мистецтва. Не хотілося залишати жодного з них. Однак при завершенні школи у менесуттєво- аж до мінус три впав зір. Хоч я надалі продовжував малювати і досі це роблю, але змушений був,проаналізуваши ситуацію, зробити вибір. Завдяки цьому усвідомив, що малювання може бути хобі, а фізмат - ні. Тому за спеціальністю я фізик, але й малюю картини. У 90-х, коли в бюджетників були мізерні зарплати, то я в тому числі йтакзаробляв сім'ї на хліб.
До червоного диплома не дотягнув, зате став срібним призером Чемпіонату України
- Поступивши до вишу на улюблений факультет, успішно навчалися на ньому?
- Так. В університеті вчився на чотири і п'ять,отримував підвищену на 25% стипендію.До червоного диплому не дотягнув.На заваді цьому сталалишеодна трійка,яку отримав на якомусь із курсів з педагогіки.Міг перездати іспит, але для мене це не було принциповим. Головним вважав здобуття знань із профільних предметів. Досі дружу з професором фізико-математичного факультету Святославом Юхимовичем Вознюком. Вінпідготував найбільше переможців Всеукраїнських олімпіад з фізики, що є абсолютним рекордом в Україні.У Революції на граніті я брав участь, будучи ще студентом 5 курсу.
- На студентський період припадає і ваша спортивна діяльність.
- У студентські роки і навіть тривалий період після університету я займався зимовим багатоборством, біатлоном.Уже після завершення навчання у виші в1994-1995 роках ставав срібним призером Чемпіонату України із зимовогополіатлону, до якого входять:стрільба, лижніперегони на 10км., підтягування на перекладині. Брав участь у міжнародних змаганнях уКазані, що в Росії,у складі збірної України.
Щоб прогодувати сім'ю, перспективнийучительзайнявся човниковим бізнесом
- З першого року Незалежності України і аж до російського вторгнення на сході нашої держави, за винятком восьми років роботи в місцевому самоврядуванні, Ви працювали на педагогічній ниві.
- Першим моїм працевлаштуванням була Ридодубівська восьмирічна школа, де викладав математику і фізику у 8-9 класах і навіть навчав дітей малювати у 5-6 класах. З цього предмету робив відкриті уроки для учителів з усього Чортківського району. У 1995 році я перевівся доБілобожницькоїІ-ІІІ ступенівшколи, депрацювавучителем фізики, математики,інформатики, допризивної підготовки в основному в старших класах.І вважаю, що був непоганим учителем, адже мої учні тоді ставали переможцями обласних олімпіад з фізики та астрономії.
- Як двоє вчителів ще й з маленькими дітьми у 90-тих виживали на мізерну ще із великим запізненням учительську зарплату?
- Досвід виживати з мізерною сумою грошей у мене був ще зі студентських років. Тоді я розвантажував вагони, працював у будзагонах в Сибіру. А вже працюючи учителем, теж не склав руки - зайнявся поширеним тоді човниковим бізнесом. Спершу на канікулах разом із колегами возив різні товари широкого вжитку до Польщі. Згодом доставляв до Одеси ковбасні вироби, які розповсюджував по її ресторанах. А звідти привозив товари, яких у нас не було. Мені багато допомагавбрат Степан, який ще був дев'ятикласником. Тоді він уперше за свої зароблені гроші купив собі шкіряну куртку і зимове взуття. Також я малював картини на продаж.На них затрачалося багато часу, а за щось треба було годувати сім'ю.Тож переганяв з Німеччини і тут розмитнював та продавав автівки. До речі, люди, яким я їх доставляв, й досі за це мене дякують. Бовважаві досі вважаю, що потрібно робити все по совісті так як для себе.
У 90-х громадські діячі працювали не за гроші, а на патріотизмі й ентузіазмі
- Ще в 90-х Ви могли зробити собі освітянську кар'єру. Замість цього стали громадським діячем.
- Справді, у 1994 році мене направили доІнституту вдосконалення вчителівздобувати другу вищу освіту за спеціальністю "Менеджмент у системі освіти". Диплом за цим фахом я успішно захистив, але директором чи завучем школи стати мені не судилося. У 1996-97 році очолив учительський страйк проти тривалої невиплати зарплати педпрацівникам району. Це, звісно, не сподобалося ані районній владі, ані керівництву райвно. У мене вже був певний досвід громадсько-політичнї роботи. Будучи ще студентом 5 курсу, брав участь у Революції на граніті. Після учительського страйку організовував масові протести проти відключення електроенергії населенню. Для захисту страйкарів від переслідувань з боку влади та правоохоронців створив Білобожницьку правозахисну групу. Ми добилися зняття з посад тодішніх заплямованих незаконними діями голови Чортківської РДА і начальника районного віділу МВС. Також ми допомогли пенсіонерам району подати понад 100 позовів до суду, завдяки яким вони отримали багатомісячні заборговані пенсії. У 90-х громадські діячі працювали не за гроші, а на патріотизмі й ентузіазмі та у вільний від роботи час. А не так, як зараз, керівник громадської організації з протидії корупції обіймає там відповідну посаду, за щоотримує зарплату у 2 тис. дол. США. Інші громадські "доброчинці" працюють за грантами і більше нічим не займаються.
- Ця активна громадська діяльність сприяла тому, що Ви могли балотуватися у народні депутати ще 1999 році. Чому зняли свою кандидатуру на користь іншого політика?
-У 1999 роцінаш депутат Іван Драч перейшов на роботу до Кабміну, де очолив Держтелерадіо України. Тому виникла потреба удовиборах до ВерховноїРадиГромадськість районусеред іншихкандидатіву народні депутати висунулай мене. Але я не амбітний, та заради спільної справи зняв свою кандидатуру дляпроходженнядо парламентуєдиного кандидата від патріотичних силСергія Жижката й їздив округом разом із легендарною Славою Стецько, Віуторос Пинзеником, С.Онопенком (вперше тоді познайомився), агітуючи за нього. На жаль, він не пройшов, а до парламенту потрапив кучмівський посланець Шіллер.
"Віктор Ющенкодосі залишається для мене авторитетом"
-Крізь плин років як Ви оцінюєте Помаранчеву Революцію, невиправдані щодо неї сподівання і саму постать Віктора Ющенка?
- Під часПомаранчевоїреволюціїя організував односельців та жителів району для поїздок в столицюіна Схід для підтримки Віктора Ющенка. І сам туди їздив.У другому турі президентських виборів 2004 року був координатором, а у повторному- керівникомЧугуївськогорайонного штабу від Ющенка вХарківській області.Я не змінив свою думку щодо першого національно-демократичного Президента України. Він досі залишається для мене авторитетом. Адже ця людина легалізувала український націоналізм, вояків УПА, прирівняла їх до ветеранів війни. Віктор Андрійович на весь світ заявив про Голодомор як здійснений радянською владою геноцид українського народу. Він відкрив доступ до архівів КДБ і підняв в державі усі патріотичні сили.
- Чому ж ці сили розвалили помаранчеву коаліцію? Чия у цьому провина?
- Уже не вперше в нашій історії, коли український народ стає з колін і до влади приходять патріоти, наші вороги між ними сіють розбрат, засилають "козачків". Кремль через п'яту колону здійснює підкуп політичної еліти, обріхування справжніх лідерів, наклепи на чинну владу і ширить серед населення провокаційні попупулістичні гасла через проплачених скритих агентів. Ось так розвалили Помаранчеву коаліцію. І в цьому найбільшапровинна тодішньої і теперішньої лідерки "Батьківщини".Саме вона організувала блокування трибуни під час президентськогозвіту за перший рік діяльності Віктора Ющенка, а потім хіхікала разом із Путіним та відверто насміхалася над нашим главою держави перед російськими телекамерами. І як її фракція у 2008 р. відмовилися засудити російську агресію до Грузії. Я вже не говорю про кабальні газові угоди, які вона тоді підписала із "Газпромом", що паставили країну на грані фінансового краху, економічного знищення та політичної залежності.І зараз, на жаль, за сценарієм Кремля за виконанням тих же політиків повторюються події Помаранчевої доби.
"Завжди протидіяв земельному та майновому дерибанам"
- Ви організовували акції протесту і вже будучи Нагірянським селищним головою навіть за Помаранчевої доби.
- Я завжди протидіяв земельному та майновому дерибанам. Мабуть пам'ятаєте, що на знак протесту проти цих зловживань районної влади ми громадою навіть зупиняли міжнародний потяг Москва-Софія. Також я виступав проти затягування розпаювання кінзаводу. За моїх каденцій повернули громаді 200 гектарів землі та сім будівель комунальної власності, бюджетні кошти, які протиправно вилучали до району. Тому кісткою в горлі стояв тодішнім головам РДА Володимиру Стаднику і Тарасові Капусті, їхньому заступнику Любомиру Хруставці та їхньомупатронові, на той час голові ОДА Юрію Чижмарю у співпраці іх з тодішніми нардепами В.Деревляним "від Батьківщини" та Ю.Ключковського від "Нашої України". Завдяки масованим наклепам та безпідставним звинуваченям мене у начебто зловживанні службовим становищем пропхали через парламент перевибори. Вони тиснули на правоохоронні органи, яких змусилисфабрикути проти Барни кримінальні справи, а районне казначейство заставили протиправно заблокувати рахунки Нагірянської селищної ради, через, що я упродовж 5 місяців не міг виплатити зарплату 54 працівникам-бюджетникам, а проти мене прокурор області сфабрикував кримінальну справу за нібито умисну невиплату зарплати. Але я успішно довів свою правоту, виграв у районної влади та прокуратури суди.
- У Вас з вище згаданими особами були конфлікти, які призвели до кримінальних справ. До них спричинили земельні питання?
- Вони нахабно і цинічно мене обріхували в начебто корупційних діях. Любомир Хруставка привселюдно на зборах у Нагірянціі зробив наклеп, що нібитоБарна цупить гроші від ремонту клубу та самі ж подали заяву до правоохоронців, котрі здійснили відповідну детальну перевірку. І як мене повідомивначальник районної міліції, з яким ми один до одного навіть були в опозиції, не знайшли жодних цьому підтверджень. До того ж, за його словами, наші ремонтні роботи виявилися на 15-20 відсотків дешевшими, аніж за державними розцінками. Тож на наступних зборах громадия представив панові Хруставці відповідний документ від правоохоронців і зажадав від нього привселюдного вибачення за наклеп. На що той категорично відмовився це зробити і послав мене подалі до суду. За що й отримав у відповідь ляпаса.А оформили це як струс мозку, хоча вже через три дні він грав у футбол за одну з аматорських команд першості району. Подібна ситуація у мене склалася і з головою райдержадміністрації Капустою. Без відома нашої селищної ради він у 2010 році роздав 12 гектарів землі якимось невідомим людям. Я підійшов до нього і законно запитав, чому з нами не погодили цього питання. На що той повів себе неадекватно-фиркав, скакав і навіть розмахував руками.Я, хоч у 2007 році пережив важку аварію з чотирма переломами тазу і ходив з ціпком, поставив його на місце. Теж оформили як побиття зі "струсом мозку" з котрим він такожїздив по району та проводив наради. Справу сфабрикували у Теребовлянській прокуратурі, а Густинський суд "впаяв" мені 3 роки обмеження волі. До того ж мій адвокат виявився продажною гнидою. Його я нагнав, а апеляцію готував і представляв сам та отримав лише 1 рік умовно, хоча наполягав на повному виправданні, що підтвердило мою правоту. Я міг домагатися повного оправдання, але тоді мала би зазнати краху система районної прокуратори. А це було справою майже нереальною, бо Олег Барна був в опозиції до влади. Але я не злопам'ятний, навіть займаючи зараз високу посаду.
Люди тоді повірили наклепам, але через два роки розібралися і обрали Барну своїм нардепом
- Як Вам таки вдалося виправдати своє чесне ім'я?І як громада сприйняла звинувачення Вас у зловживанні владою?
- Щодо інциденту з Хруставкою, то суд мене виправдав та й самі жителі казали, що мало дав, бо саме він та О.Стадник крутили аферу із начдержкомзему в Чортківському районі І Гукалюком та заступником голови РДА І.Обліжком щодо "перемальовування" карт та переписування 200 га. землі мого селища Нагірянки до Улашківської сільради.Щодо людей, то тоді вони мені не повірили, бо повелися на обман вищезгаданих посадовців, що нібито через мене упродовж чотирьох років затягується розпаювання і вонине мають паїв.Про це їм говорили голова райдержадміністрації Т.Капуста, його заступник з аграрних питань Іван Обліжок і начальник земельного відділурайону ІгорГукалюк. Нібито я погряз у земельних аферах, через що вони не можуть юридично оформити право на свої наділи, хоча пізніше провели розпаювання і без мене, і за своїми "схемами", роздерибанивши всю землю ДП "Ягільницький кінзавод", залишивши без наділів понад 50 родин, члени котрих попрацювали в господарстві майже 40 років. Люди не повірили, повелися на брехні тодішніх районних чиновників, мене проклинали.Але вже через два роки народ розібрався та вибачився переді мною. І на виборах до Верховної Ради України це селище віддало за Олега Барну 90 відсотків голосів від усіх виборців свого населеного пункту, хоча я там не приїжджав із агітацією.
- Нині Ви боретеся проти земельного дерибану на всеукраїнському рівні. І вже теперішні Ваші опоненти знову піднімають це питання, щоб у черговий раз підмочити авторитет Олега Барни. Але ж час розставив усі крапки над "і"?
- Справді, нещодавно так званий рух "Чесно", інтернет- ресурс "Українська правда" та інші розпочали інформаційне паплюження проти мене, посилаючись на данікримінальні справи, але не згадуючи самої суті, а лиш заявляючи, що Барну тричі судили по криміналу. Але факти говорять самі за себе. Заступник голови Чортківської райжадміністрації І.Обліжок через рік після тих подій попався на хабарі. Начальник районного держкомзему І.Гукалюк за ще більшу жагу до чужих грошей відсидів у тюрмі п'ять років.Ну, а Капуста після перемоги Януковича отримав навіть підвищення в області-посаду начальника водного господарства Тернопілля, яку обіймав донедавна. Його покровитель балогівець Юрій Чижмарь за того ж антинародного режиму перебрався до столиці, де працював заступником голови Київської ОДА. Хоча згодом пробився до парламенту під прапором Радикальної партії. Ось таке обличчя тодішньої обласної і Чортківської районної влад, які маскувалися під помаранчеві кольори. А я повернувся до школи, де аж до російсько-української війни навчав і виховував дітей.
"Я ніколи не ховаюся за чиїсь плечі, а навпаки - готовий заступити кожного своїми"
- Ще до участі в Антитерористичній операції Ви були учасником Революції Гідності. І не просто перебували на Євромайдані, а в самому горнилі протистоянь?
- Я ніколи не ховаюся за чиїсь плечі, а навпаки - готовий заступити кожного своїми.Як і в Помаранчеву революцію підтримував Майдан,організовувавта брав участь в акціях протестув Чортківському районі і безпосередньо в Києві. Унаслідокпротистоянь з беркутівцямита антимайданівцями 18 лютого 2014 року(біля)Маріїнського паркуотримав поранення в голову та вибите праве плече. Уже пораненого мене добивали тітушки, але я лежав без свідомості, що вже болі не відчував. Згодом мене підібрали і врятували медики, котрі затягли в будинок офіцерів.
- Одразу ж після російського вторгнення на східні терени України пішли добровольцем в зону АТО?
- Ще під час служби у війську в середині 80-х я закінчив, як тоді називали "учебку", за спеціалізацією артилерійський розвідник. Був командиром міномета та гаубиціД-30. Після Майдану довчив учнів-випусників, лікував 4 місяціплече, бо не міг підняти праву руку. Коли воєнком оголосив, що АТО потребує мінометників, то я одразу ж зголосився піти добровольцем.У військового комісара від того, що інвалід іде на війну, волосся дибки стало, але я наполіг на своєму. Дружині сказав, що їду на два тижні на навчально-польові збори військових керівників шкіл. А виявилося значно довше…
Незважаючи на інвалідність і поранення на Євромайдані пішов добровольцем в АТО
- Ви повернулися до війська через тридцять років та ще й, мабуть, не повністю відійшли від поранень на Євромайдані?
- Я - колишній спортсмен, завжди підтримую свій фізичний стан. Тому швидко поставив себе на ноги. Коли ми перебували в навчальній частині в Ужгороді, то мене навіть хотіли записати в снайперську группу - далися взнаки заняття біатлоном. Але я їм сказав: "Вибачте, стріляти буду, але бігати з переломами тазу довго не зможу…". Спеціальність мінометника, яку я здобув понад 30 років тому, допомагала в АТО не лише мені, а й моєму командирові. У нього була лише військова кафедра при своєму виші, а практичного досвіду з цього виду артилерії він не мав. Тому я консультував комвзводу, показував як міномети налаштовуються і як коригується їхній вогонь. У складі128-мої окремої гірсько-піхотної бригадими стримували наступ ворога у таких гарячих точках, як Станиця Луганська, під Дебальцево та чимало інших.
- Уже ставши нардепом, Ви сприяєте розбудові Збройні сили України і неодразово відвідуєте бійців на передовій?
- У 2014 році в нашій області вже не було жодного військового з'єднання. Усе було знищено, а в Чорткові залишавсялише один батальйон охорони ракетчиків. Ми з братом відновили 44 артилерійську бригаду на Тернопіллі. Зараз уже реанімовані і розбудовуються військові частини у Бережанах, Теребовлі і в тому ж Чорткові. Ну, а відвідати тих, хто забезпечуєнам мирне небо над головою, допомагати їм усім, чого бійці потребують - це справа кожного українця.
"Голосую не завжди так, як фракція скаже, а так як це потрібно моїм виборцям"
- Зону АТО Ви залишили лише ставши народним обранцем. А у Верховній Раді України Олег Барна, за словами багатьох із ваших виборців, є справжнім виразником інтересів свого округу та нашого краю?
- Раз люди делегували мені такі повноваження, то я зобов'язанийбути виразником їхніх інтересів у парламенті.За моїм клопотанням на розвиток№167округу було спрямовано фінансування за різними фондами (соціально-економічного, регіонального і розвитку громад) майже на 150 мільйонів гривень. Окрім цього я постійно виступаю з ініціативами щодо відновлення минулого економічного потенціалу південних районів Тернопілля. А самедонедавна провідних його галузей - тютюнництва, садівництва і плодового ягідництва, а такожспиртовиробництва. Стосовно перших двох парламент уже зробив певні кроки. Нині напрацьовуємо реальні шляхи длясприяння розвитку спиртової галузі. На мою думку, з виробництва технічного спирту, біоетанолу, оцтового, парфумерного тощо необхідно зняти акциз. І якщо ми зараз не можемо завоювати європейські ринки , то потрібно захистити власні від контробадного спирту та "лівої" алкогольної продукції внутрішній ринок, що дасть змогу збільшити легальне виробництво, запустити заводи, котрі простоюють, людям роботута надходження до місцевих бюджетів. Тоді він буде конкурентоздатний і його не треба буде купувати за кордоном. Цим ми забезпечимо повноцінний виробничий процес у тому числі й тернопільськихспиртозаводів, належно сплачуватимуться податки до казни і наші люди матимуть стабільну роботу.До того ж я виступив із законодавчою ініціативою, щоб розподіл дотацій в аграрну галузь відбувався не у столиці, а в регіонах. Але Кабмін має розподіляти їх пропорційно до площ сільськогосподарських земель за запропонованою мною прозорою схемою та формулою.
- Одним із напрямків Вашої депутатської діяльності є також сприяння освітянській галузі, яку Ви добре знаєте?
- Це є одним із моїх як нардепа пріоритетних напрямків діяльності. Добився, щоб у моєму№167виборчому окрузі оновили всі спортивні школи - Борщівську, Заліщицьку і Чортківську. Останню вже 40 років не ремонтували. Ми туди придбали нове обладнання, тренажери, професійний борцівський килим розміром 14,5 на 14 метрів вартістю 120 тис. грн. У загальноосвітніх школах встановлюємо металопластиковівікна, міняємо на сучасні їхні системи опалення, покрівлі, утеплюємо, робимо внутрішні ремонти тощо. Також допомагаю позашкільним закладам.
- Хоч Ви палкий прихильник Петра Порошенка, Ваша позиція нерідко не збігається із діяльністю його фракції?
- Я жорстко з першого дня виступаю за мажоритарну систему виборів. Вважаю, що партійна система виборів по списках (відкритих, закритих) є найбільш корумпованою, бо олігархат сам формує формує списки кандидатів, котрі "одноголосно погоджуються" бути партійними клоунами на формальних з'іздах. І якщо мажоритарника купити - це ще під питанням, то по партійній системі, депутати будуть продаватися своїми партійними, фракційними табунами. І навіть тепер, коли я один подав законопроект про винятково мажоритарну систему виборів усіх 450 депутатів, коли один депутат - з одного-двох районів, то вже всі партійні фракціїна противагу подали 7 законопроектів по партійній системі виборів. Я голосую не завжди так, як інші члени фракції, а так як це потрібно моїм виборцям та Україні, виходячи із власних переконань. Слід відзначити, що у нашій фракції на відміну від решти є плюралізм думок, повага до позиції кожного та відсутність будь-якого тиску на тих, хто має іншу думку. Зокрема я не підтримав звільнення Наливайченка, хоч маю до нього суттєві зауваження, а тоді був більше незадоволений роботою Авакова. Тож я запропонував, щоби поряд із звільненням Наливайченка ставили питання про звільнення і Авакова і Генпрокурора Шокіна. Також я виступаю чітко проти продажу землі з самого початку свого депутатства і перший виступив з трибути ВРУ у 2015 р. про недопущення продажу сільгоспземель. З моєї ініціативи ще на рік ввели на це мораторій, хоча я пропонував на шість. Загалом вважаю, що депутат має звітувати перед своїми виборцями, а не перед партійними патронами і олігархам. І він має бути залежним від людей, а не від грошових мішків. Стосовно Президента,чи було в його діях хоч кілька помилок і обіцянок, яких він не дотримав? Ну назвіть, будь-ласка.
- Візьмемо, для прикладу, найгучнішу обіцянку Петра Порошенка про швидке закінчення Антитерористичної операції.
- АТОна момент згаданої промови глави держави могло справді закінчитися у межах 2-3 тижнів. Але тоді ще ніхто не сподівався, що Росія, яка була гарантом безпеки України, введе на нашу територію свої регулярні війська. Навіть зараз вони є на окупованій території. Отож чи готові ми зараз, а тим паче були в 2014 році, до протидії повноцінній російській агресії? І чи задумалися, які можуть бути жертви наших патріотів, та які страшні наслідки для України вцілому?
З парламентської трибуни сказав фразу, котра об'єднала всі проукраїнські сили світу
-Про те, як Ви виносили попереднього Прем'єра з трибуни парламенту сказано вже чимало. Чи поліпшилися Ваші стосунки з Яценюком?
- Між нами немає ніяких стосунків. Добрий день! Допобачення! Будь здоровий!
- З тієї ж трибуни Ви проголосили фразу про Путіна, котра об'єдналавсі проукраїнські сили в усьому світі.
- Я закликав колег і загалом усіх впливових українців припинити гру в подвійні стандарти.І сказав, що в умовах російської окупації сходу України кожен з присутніх у сесійній залі політиків, навіть якщо він і підприємець, повинен визначитися зі своєю позицією щодо агресора і всі разом заявити, що "Путін — х…о!"У залі було чути "ла-ла-ла-ла". Ця фраза тоді стала популярною, чимало з нардепів її підтримали.Але не всі… Зокрема чомусь промовчала показово "патріотична" "Батьківщина".
"Усього в житті родина Барн досягає чесною працею"
-Наскільки мені відомо, Ви не лише продовжили учительську династію батьків, а й створили фізико-математичну сім'ю?
- Справді, коли після армії я вернувся на другий курс, то потрапив до групи, в якій навчалася моя майбутня дружина- Оля. Саме з цієї групи на нашому факультеті започаткували нову спеціальність - "інформатика". І з цього предмету моя дружина досі є одним із провідних фахівців на Тернопіллі. Я мав підвищену стипендію, а вона взагалі - "ленінську". Разом закінчили інститут і в серпні 1991 року одружилися. Ольга захистила кандидатську за нашим профілем і працює аж на трьох роботах - у Білобожницькій школі, Чортківському коледжі та Тернопільському педуніверситеті. Є доцентом нашого фізико-математичного факультету. Також вона видала підручники з інформатики. Усе це моя дружинадобилася ще задовго до того, як я став народним депутатом.
- Ваші сини не лише пішли стопами батьків, а й стали вундеркіндами фізико-математичного профілю?
Сини у нас - обидва за знаком Зодіаку Стрільці. Старший народився в 1993 році, а молодший - через два роки. З кожним із них я займався, починаючи з двох з половиною років, за своєю педагогічною методикою. Зокрема я сприяв у здобутті ними знань із геометрії, фізики, астрономії, а дружина - алгебрі, інформатиці та англійській. Обидва на районних олімпіадах перемагали із семи предметів. А на область їздили винятково за такими навчальними напрямками, як: математика, інформатика, фізика, астрономія. У трьох із них здобули перші місця. На Україну їздили тільки з одного предмету. І призерами були з інформатики.Кожен із них мав запрошення у п'ятьуніверситетів України. Старший-Василько закінчив фізмат Тернопільського педуніверситету, а на роботі був вже з 3-го курсу і зараз працює у Львові на серйозній роботі. Молодший-Андрійко-студент факультету комп'ютерних наук та інформаційних технологійЛьвівської політехнікиі вже теж на офіційній роботі заробляє на життя. Ми навіть сміялися, що більше за мою депутатську зарплату. Перші свої мобільні купили за зароблені гроші, коли були мені підсобниками на будівництві біля хати. Хлопці теж полюбляють спорт, брали участь у багатьох різних змаганнях.
- Чи часто разом з братом збираєтеся сім'ями в батьків?
- З братом ми більше спілкуємося по роботі. А усі разом збираємося в родинному колі, коли з дітьми завітаємо до тата й мами на великі свята - Різдво, Великдень і, звичайно, на дні народження батьків. Не стали винятком і цьогорічні різдвяні свята.
- А як проводите дозвілля, яким хобі нині захоплюєтеся?
- Мої дозвіллям і хобі й надалі залишаються спорт і малювання. Але за депутатської діяльності на це маю обмаль часу. О 8-й виїжджаю з дому і повертаюсяпісля зустрічей з людьми та чиновниками втомленим і вижатим. Стараюся піти та позайматися на спортмайданчику - це дає мені своєрідний імпульс.
- Що Вас стимулює в житті і чого прагнете досягнути як звичайна людина?
- Я вважаю, що у своєму житті досягнув усього, що мені було потрібно. У мене гарна і самодостатня родина. Ми - не є матеріалістами, а задоволені тим, що маємо. Прагнемо чогось досягнути кращого, але робимо це винятково чесною працею. І мені ніхто не ще не сказав, що я щось вкрав, або когось обманув. Усе треба робити від серця і душі та справедливо із розумінням відповідальності та мети.
- У чому ви вбачаєте сутність державника?
- Важко, але необхідно подекуди йти всупереч красивим, але брехливим та маніпулятивним гаслам, популістичним вимогам проплаченого чи обдуреного натовпу, розуміючи, що береш на себе незаслужене обурення людей, прокльони, погрози, ризикуючи авторитетом та політичною кар'єрою. Але, якщозараз не проявити характер і сміливості та не взяти на себе відповідальність перед країною та народом у цей важкий час, приймаючи дане непопулярне, але конче необхідне рішення, то ми можемо втратити країну взагалі. Цим і відрізняється справжній державник від політика-популіста. За 2 тисячі років еволюція добробуту та технічного прогресу є очевидною, але чи відбулося еволюція моралі, совісті? Як тоді зустрічали Ісуса Христа, кричучи "Осана", а через тиждень самі ж люди його оббрехали, обізвали, розіп'яли та вбили, то так само готові робити і зараз. То це з Ісусом, а що з нами-смертними, коли кожен з нас проти нього не вартує ламаного пазура на нозі?!Осмислення приходить з часом, але чи наберуться тоді люди сміливості та гідності вибачитися за тяжкий гріх лукавства, озлобленості та судилища! Я пройшов подібне у Нагірянці. "Там де перемагає популізм-там програє народ і країна"-сказав автор реформ в Польщі Л,Бальцерович.Тоді й буде все нормально.
Олесь МИКОЛАЙЧУК.
Теги → Віктор Ющенко Олег Барна особистості Петро Порошенко Степан Барна Тернопіль укрнет
