Фотокору і репортеру "Тернополя вечірнього" Івану Пшоняку 3 грудня
виповнилося 50.
Знаний у нашому краї і поза його межами майстер фотосправи і пера уже
майже п'ятнадцять років не зраджує рідному виданню. Цю людину знає ледь чи не кожен тернополянин, бо немає жодної події або заходу в Тернополі, які б не відвідав Іван Миколайович. Учасник усіх демократичних перетворень Україні нашої епохи - Революції На Граніті, Помаранчевої і Революції Гідності, які він зафіксував у фотомиттєвостях.
Ми сидимо з ним у тихому й затишному кафе файного нашого міста. Іван маленькими ковточками п'є каву, а я досюрбую вже другий кухоль пива. Мій спврозмовник - колега по журналістському цеху, відомий широкому читацькому загалу й громадкості фотокореспондент міського часопису "Тернопіль вечірний". За вікном похурмурі осінні сутінки, надбрибливий як муха дрібний дощ.
Іван Пшонюк у перші дні грудня відзначив своє 50-ти ліття. Отже, нам є про що порозмовляти. Бо знаю його з першого дня, коли нинішній ювіляр прийшов у "вечірку", яку тоді редактурував Олександр Вільчинський. А відповідальним секретарем був мій земляк, дуже порядна й
скромна людина - Володимир Головецький. Одна справа - аматорська фотографія, а зовсім інша - професійне фото.
Хлопець захопився фотографією ще в ранньому шкільному віці, перший свій власний фотоапарпат " Смена-8М" купив за гроші зароблені у рідному селі Тудорів на жнивах. Він із селянської , розумної й надзвичайно християнської сім'ї, де одвічно була в пошанівку праця й родина , так змалку батьки - Микола Іванович і Варвара Федорівна. навчили його і сестру
Марійку. І це проосте, але вічне батьківське благословення супроводжує іх по життю. Після місцевої восьмирічної школи Іван Пшоняк подав документи на спеціальність "керівник оркестру народних інструментів" Теребовлян-
ського вищого училища культури. Навчився добре грати на баяні, здобув теоритичних знань в культпросвітніцькій роботі у сільській місцевості. Після закігчення училища півроку аж до призову на дійсну строкову військову службу працював директором будинку культури в с. Вигода Гусятинського району. Але фотосправу не закинув, доскнало оволодів фотокамерами
марки "ФЕД" , "Зеніт", технологією виготовлення і друку чорно- білих., а згодом й кольорових світлин.
"Армійський гарт проходив спочатку у навчальному підрозділі у Грузії, -каже старший сержант запасу Іван Пшоняк. - А решту армій-
ських буднів після "учебки"прослужив у внутрішних військах в Єревані. Коли поміняв солдатську шинель на цивільний костюм, вирішив
піти працювати до Тернополя".
Так, мій колега "гудзики баяна", затвор фотокамери змінив на робочу спецівку і держак електрозварювального апарату. на ВО "Тернопільський комбайновий завод". У житті - оптиміст, трудоголік і надзвичайно проста і відверта людина, якій завжди хочеться щось нового цікавого й незвичного. Можливо, саме і це послужило для Івана у подальшій долі. Свої
аматорські фотознімки, портрети, етюди природи рідного міста і краю охоче пропонував низці республіканських, обласних і місцевих газет, деяким журналам. Саме тодів молодий й творчий коллектив "Тернополя вечірнього" й запросив спочатку на позаштатну, а згодом й у штат першої в
Україні незалежної й демократичної газети. І не помилися, Нині Іван Пшоняк на першому полудні життя- учасник багатьох фотовиставок, що демонструвалися у Тернополі, Києві, в інших містах України.. Разом з
колегою Миколою Василечком до річниці Революції Гідності представили перед тернополянами та гостями міста фотовиставку. Іванові світлини виразні, характерні. Він уміє зупинити мить життя, про що йому
завжди кажуть друзі й колеги. Поцінувала вторчу працю нашого сучасника й міська рада, від імені міськього голови нагородили почесною відзнакою, іменним годинником, багаточисельними грамотами й дипломами.
"Маю дві мрії. Хочу , щоб завжди були живі й здорові мої батьки, дружина Галина, син Михайло, який нещодавно два роки відслужтив
строкову службу в Національній Гвардії України.
Хочу , щоб мирно і спокійно було в Україні
та й усьому світі. Маю велику кількість фотосвітлин на будь- які аспекти сьогочасся. Пора подумати й про персональну виставку", - поділився мріями Іван Пшоняк.
Що ж побажай мо панові Іванові здійснення його мрій, міцного
здоров'я! З роси й води тобі, друже!
Ярослав Бачинський ,
член Національної спілки журналістів України.
