У бібліотеці-музеї "Літературне Тернопілля" відбулася презентація книги спогадів про відомого українського поета Бориса Демкова. Вона вийшла з друку у видавництві "Джура". А редактором та упорядником книжки стала донька письменника, заслужений журналіст України Світлана Мичко.
Оскільки Борис Миколайович (будучи тривалий період керівником літоб›єднання "Сонячні кларнети" при молодіжній газеті "Ровесник", очолюючи відділ мистецтва обласної бібліотеки для юнацтва, а також завідуючи літературною частиною Тернопільського музично-драматичного театру, відділами поезії у журналі "Тернопіль" та газеті "Русалка Дністрова") всіляко сприяв розвитку творчих здібностей багатьох нині вже відомих далеко за межами нашого краю літераторів, тож чимало із них погодилися надрукувати свої спогади про цю неперевершену творчу особистість нашого міста, краю та України. Найвідомішим серед них є живий класик української літератури Борис Олійник, який у своїх спогадах про тернопільського поета зокрема зазначив: "Я добре пам'ятаю поета Бориса Демкова — динамічного, високочолого чоловіка із власною точкою зору на світ, який в усьому мав тверді переконання, тож ніколи нікому не "підігравав". Він, якщо вірив у щось, то до кінця. Був послідовним і тримав цілий літературний фланг на західноукраїнських обширах. Вважаю, що він був одним із кращих поетів не тільки Галичини, а й усієї країни. Тернопіль в моїй уяві повставав саме з Бориса…".
За словами Світлани Мичко, незважаючи на багаторічну журналістську практику, рядки для цієї книжки їй писалися надзвичайно важко; "Важко, бо кожний спогад знову і знову роз'ятрював незагойну рану непоправної втрати. Важко, бо через власні думки і почуття прагнула відкрити майбутнім читачам Душу іншої людини, найріднішої, яка вже відійшла у потойбічні світи. Важко, бо треба було просто і зрозуміло розповісти про надзвичайно складну, непересічну, талановиту особистість…".
На презентацію книжки та вечір-пам'яті Бориса Демкова, якому цього року мало б виповнитися 80 років, завітало чимало із авторів надрукованих спогадів про нього у цьому виданні, серед яких відомі на всю країну літератори і культурні діячі Богдан Мельничук, Михайло Ониськів, Олександр Вільчинський, Володимир Барна, Дарія Чубата, Петро Ластівка (старший), Василь Дунець, журналісти Орест Глубіш, Галина Садовська, Ярослав Гевко, Людмила Островська та інші. На творчому вечорі також побували дружина поета Антоніна Демків і внучка Анжела Кардинал.
Захід відкрив і завершив зібрання сам ….Борис Демків - завдяки унікальним архівним аудіо- та відеозаписам. Учасники творчого вечора з глибокою пошаною згадували про світлу особистість Бориса Миколайовича. Василь Дунець співав пісні, покладені на його вірші.
Серед тих, хто пройшов школу Бориса Миколайовича був і мій батько - нині вже теж покійний Іван Демчишин. Слухаючи спогади інших, мимовільно згадав, як вони часто зустрічалися у нас на кухні і за філіжанкою кави та, нашвидкоруч приготовленою мамою перекускою, декламували вірші, сперечалися щодо різних творчих, а також життєвих... напрямків - любові, моральних і сімейних цінностей, патріотизму до села, стосовно жабуриння зла та різне… різне. Вони розкривали душу. Є у мене і особисті спогади про Бориса Демкова. До речі, у нас є всі його книги , і всі - з автографами: особисто мені, брату Миколі, мамі Любі , навіть у жартівливій формі. Ну, а батькові, то було як обов'язкове. Любив я ті дні, коли до нас приходив такий поетичний гість. Хоч мені, малому, пан Борис та батько радили побігати на дворі, сходити у кінотеатр, який був поруч, а мені було цікаво з ними. Ми з мамою, за згодою літераторів, брали участь у їхніх творчих диспутах.... З легкої руки і доброго слова Бориса Миколайовича, я пішов навчатися до тодішнього технікуму радянської торгівлі. Згадалося, як батько робив свою першу презентацію поетичної збірки в селі Старий Нижбірок, де модератором був Борис Демків. Пам'ятаю, як Анатолій Горчинський назвав їх "Олівчиком з Пеналом" Я запитав у маестро -чому так? У відповідь він зазначив, що
аркуш для них - це їхні щічки, сьогодення, життя, яким вони не нудьгують. Смерть Бориса Миколайовича наша родина сприйняла як особисте горе - усі новорічноріздвяні світа ми провели в жалобі. На презентації "Борис Демків. Спогади про поета" я зустрівся і з дружиною поета - Антоніною Демків. Впізнавши мене,
вона запитала за мою маму, висловила бажання зустрітися з нею, погомоніти, згадати все найкраще Бориса Демківа та Івана Демчишина... Микулинецький цвинтар для нас став святим місцем. Щиро співчуваю родині Демкових, а тернопільским поетам класикам- Слава!
Володимир ДЕМЧИШИН,
член НСЖУ
P.S. Книгу "Борис Демків. Спогади про поета" буде безкоштовно передано в усі бібліотеки міста та області, також її можна придбати у видавництві "Джура".
Теги → Борис Демків Тернопіль укрнет
