- Коли з друкарні присилають мою нову книжку, я почуваюся щасливою. Це як у кулінара, коли він спече смачний торт: радіє і чекає допоки його з'їдять. Так само і я, коли бачу своє нове творіння, тішуся і чекаю, коли книжка розійдеться до людей, - ділиться враженнями про вихід у світ її нової книжки "Теплі історії до кави" письменниця Надійка Гербіш.
Хоча книжка нещодавно вийшла з друку, її представлення відбудеться лише 14-15 вересня на Львівському форумі видавців.
- Надійко, це вже сьома (якщо враховувати антології) твоя книжка, скільки часу ти її писала?
- Торік, напередодні Львівського форуму, я вислала кілька оповідань видавцеві, йому сподобалося і він погодився їх видати. Якщо порахувати, то "Теплі історії до кави" я писала близько трьох років. Писала де доведеться (усміхається). Переважно у мандрах. Дуже люблю подорожувати. Поки побувала в одинадцятьох країнах. Цього року відпочивала у Стамбулі й одразу в нього закохалася. До речі, оповідання "Стамбульські замальовки кавою" присвячене цьому чудовому місту. Сподіваюся повернуся туди ще. Є ще два міста, які я дуже люблю, Лондон і Відень. А з українських міст найбільше люблю Збараж, власне, де я зараз мешкаю, і Тернопіль. А щодо книжки, то у ній 40 оповідань і до кожного є фото мого авторства. Кожне з них доповнює історію. Я люблю її називати каво-книжкою. Загалом, я хотіла, щоб книжка "Теплі історії до кави" приносила людям радість, давала надію і надихала усміхатися. Сумних книжок і так вистачає…
- У "Теплих історіях до кави" історії вигадані чи вибрані з життя?
- Багато з них - цілком реальні, до прикладу, оповідання "Вокзальна кава".
- До речі, кава твій улюблений напій?
- Можна сказати й так, хоча я люблю і смачний чай. Каву завжди готую з додаванням сумішей різноманітних спецій, котрі роблять її ароматною та додають смаку.
- Хто є твоїм першим критиком?
- Чоловік. Власне через нього я почала друкуватися. Якось - ми тоді ще тільки зустрічалися, а мені було років 16, він сказав: "Чому ти читаєш свої оповідання лише мені одному?" Після цих слів я віднесла свої тексти до редакції. А почала писати я дуже рано, десь у років п'ять.
- Що тобі допомагає творити?
- Враження від побаченого, спілкування з чудовими людьми.
Найбільше хочеться писати в мандрах або восени.
- Що наступним буде після "Теплих історій до кави"?
- Задумів дуже багато. Планую дописати книжку для дітей і повість для дорослих читачів, хоча жанр коротких оповідань так і залишається моїм улюбленим.
- Насамкінець, чи є якийсь вислів, який щодня допомагає тобі жити?
- "Не бійся" - саме ці слова написані в Біблії 366 разів, тобто, на кожен день. А тому, коли трапляються якісь неприємності, одразу їх згадую.
Оксана Смільська
Теги → Надійка Гербіш Тернопіль
