У випадку оренди автомобіля у працівника право користування автомобілем переходить до
підприємства, яке несе також і витрати на його утримання. Укладення договору оренди і правовідносини, що виникають при цьому, регулюються положеннями ст.58 Цивільного кодексу
України. Обов'язковими умовами договору оренди з працівником є письмова форма і його нотаріальне посвідчення.
Окрім обов'язкових умов договору (предмет оренди, його вартість, термін дії, розмір оплати, порядок передачі і повернення об'єкту оренди), сторони можуть передбачати інші положення, що
не суперечать законодавству. Наприклад, в договорі оренди може бути зафіксовано, що
працівник-орендодавець має виняткове право водіння і інший водій підприємства не може
використати автомобіль без відповідного дозволу.
Передача і повернення автомобіля оформляється шляхом складання акту прийому-передачі.
Щодо оподаткування, то сума орендної плати відноситься до доходу працівника і підлягає
оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) і військовим збором. Податковим
агентом в цьому випадку є працедавець. При нарахуванні і виплаті такого доходу він повинен
утримати і перерахувати до бюджету ПДФО і військовий збір. Виплачену працівнику суму
орендної плати, згідно цивільно-правової угоди, підприємство відображає в звіті по ф. № 1ДФ за
ознакою доходу "102".
Єдиний соціальний внесок на суми орендної плати не нараховується і не утримується,
оскільки такі виплати не є ні заробітною платою, ні сумою винагороди за цивільно-правовими
договорами на виконання робіт (послуг).
Відділ комунікацій Тернопільської ОДПІ
