Пів століття тернополяни користувалися землею. У 60-х роках минулого століття вона знаходилась далеко за межами населених районів, але минав час, місто розвивалося, і ось ця земля перетворилася на ласий шматочок для тих, хто має вплив та великі гроші. Ми вже піднімали тему баталій між садовим товариством "Ювілейне" та місцевою владою. Оком на цю землю сильні світу цього кинули вже давно, та саме за каденції Сергія Надала було ухвалено рішення побудувати там житловий комплекс та облаштувати "парк". Тернополяни мали усі шанси залишитися без землі, яку обробляли ще їхні батьки і навіть діди. Але нещодавно Західний апеляційний господарський суд поставив крапку в цій справі.
Як усе було?
У 1967 році рішенням виконкому Тернопільської міської ради садівничому товариству було надано земельну ділянку площею 24,16 га для закладання колективного саду без зазначення терміну користування. У 2007-2008 роках, згідно з рішеннями сесії міськради, з користування садів товариства було вилучено 8,74 га на користь ТОВ "Ровекс" і виплачено компенсацію 120 членам садівництва, які провадили свою діяльність на одній із двох ділянок товариства.
На сьогоднішній день 230 членів садового товариства користуються 15,26 га землі, що підтверджується довідкою форми 6-ЗЕМ. Землекористувачі доглядають за ділянкою та сплачують земельний податок.
У жовтні 2018 року на сесії ТМР ухвалюють рішення про створення рекреаційної зони (парку) за адресою вул. Київська - Тарнавського площею до 10,5 га. А у квітні 2019-го - ще два рішення про надання дозволу на складання проєкту землеустрою для земельної ділянки площею до 4 га під будівництво багатоквартирних житлових будинків та про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою для земельної ділянки площею до 2 га за адресою вул. Київська КП фірмі "Тернопільбудінвестзамовник" за рахунок земель, ненаданих у користування та непереданих у власність. Але й це ще не все. У липні 2019-го на черговій сесії ухвалюють рішення надати дозвіл міському управлінню культури і мистецтв на складання проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території рекреаційного призначення - парку, із наданням земельної ділянки у постійне користування площею до 10,5 га. Після цього на засіданні виконкому, яке відбулося 31 липня, ухвалюють рішення, згідно з яким зобов'язують садове товариство самостійно демонтувати тимчасові споруди та елементи огорожі в 30-денний термін.
Шукали правду в судах і… знайшли
Учасники садового товариства неодноразово намагалися приватизувати свої земельні ділянки, але постійно натикалися на глуху стіну нерозуміння і небажання вирішити це питання чиновниками та навіть народними обранцями у владних інституціях. Колективно зібравшись із силами, вирішили шукати правду в суді. Спочатку справа слухалась Господарським судом Тернопільської області, а згодом і Західним апеляційним судом у Львові. Зрештою учасникам садового товариства вдалося домогтись справедливості. Західний апеляційний суд визнав недійсними рішення Тернопільської міської ради щодо створення рекреаційної зони (парку) за адресою вул. Київська - Тарнавського; надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території рекреаційного призначення - парку за адресою вул. Київська-Тарнавського управлінню культури і мистецтв ТМР та надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га за адресою вул. Київська КП фірмі "Тернопільбудінвестзамовник", посилаючись на те, що такі рішення були ухвалені з порушенням прав постійного землекористувача. Також було видано судовий наказ про примусове виконання рішення суду. Таким чином, Тернопільська міська рада повинна сплатити на користь садівничого товариства 13 тис. 465 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 7 тис. 684 грн. сплаченого судового збору.
Звісно, сподіватися, що мерія відмовиться від майже 16 гектарів землі у місті - марно. Ймовірно, що високопосадовці почнуть шукати інші шляхи, аби заволодіти бажаною землею. Тому залишається лише сподіватися, що учасникам садового товариства вдасться приватизувати свої земельні ділянки.
Іван Білий, Тижневик "Номер один"
