Молодому поету з Тернопільщини загрожує 15 років ув’язнення

26 Січ 2014 / 04:11 | Переглядів: 4014

Дишкант Юхим

У селі Бодаки Збаразького району, що на Тернопільщині відбулася мирна акція протесту проти затримання та засудження молодого поета, 25-річного жителя села - Юхима Дишканта. Нагадаємо, хлопця та ще двох його друзів затримав "Беркут" 20 січня біля станції метро "Арсенальна", а вже 21 січня пізно ввечері київські судді арештували на 60 діб на період слідства Юхима Дишканта, Артура Ковальчука та Дмитра Москальця. Поки що вони перебувають у Лук'янівському СІЗО на 60 діб, але їм інкримінують 15 років позбавлення волі".

Сьогодні сестра Юхима - Алла їздила до Києва, щоб побачитися з братом поговорити - її не пустили, єдине, що змогла залишити передачу друзям, яких можливо допустять в СІЗО до Юхима.

Юхим Борисович Дишкант народився 18 вересня 1988 року в селі Бодаки Збаразького району Тернопільської області, де закінчив школу. Автор Збірки "Мріяла вишнями вулиця", "Гітарна кров". Друкувався в таких газетах: "Вільне життя", "Народне слово", "Літературна Україна", а також в альманахах: "Подільська толока", "Перші ластівки", "Курінь", "Рушник". Закінчив Національний університет "Острозька академія" спеціальності "Літературна творчість". У 2007 році був учасником Всеукраїнської наради молодих літераторів у Ірпіні.

Деякі вірші Юхима Дишканта

Збираюсь до дому легкого, давно знайомого,
Там листя під ноги падає, як бажання,
Автобусна пісня - мотиви чогось віконного,
А площі заплачуть, у них голубине повстання,
Життям по душі, ніби лезом,
Співати не треба і віршів читати богемних,
А пісню купити у лірника досі тверезого
- Бандура розкаже за мене.
Асфальт потойбічний почує собору дзвони,
І тиша, осідлана вершником, щось ворожила,
Нам дивляться в очі, як память, старі ікони,
Кудись полетіти б - пропили крила.

А ось так Юхим Дишкант написав про наше село Бодаки

Я народився у глибинці:
де Горинь звивисто снує,
де ліс і поле наодинці
розповідають щось своє,
де трави змішують з житами
комбайнів сірі ланцюги,
і напувають до нестями
фруктовим солодом сади.
Там галасують літні ранки,
ідуть в дорогу косарі,
а руки кожної селянки -
життя несуть в своїм відрі.
Всім серцем дякуєм, хвилинці -
на цій землі усе твоє.
Я народився у глибинці,
де Горинь звивисто снує.

Теги →

Розповсюдити

Використання матеріалів сайту дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на сайт t-v.te.ua.

Редакція газети «Тернопіль вечірній» (t-v.te.ua) може не розділяти точку зору авторів статей і відповідальності за зміст перепублікованих матеріалів не несе.