25 березня першому демократичному виданню нашого краю - газеті "Тернопіль Вечірній" виповнюється 30 років. За цей період свого часу мегапопулярне видання, що було рупором усіх національно-демократичних перетворень в Україні - від державотворення до Революції Гідності включно, пройшло тернистий шлях, переживши злети і падіння, процвітання і смути, але за будь-яких критичних обставин не затонуло в інформаційному морі та завжди було і досі залишається вірним своїм читачам. Нині "Вечірка" поступово відновлює свій минулий потенціал.
Ідея створення загальноміського часопису в Тернополі належить тодішнім керівникам міста Віктору Рибіну та Анатолію Кучеренку. Їх підтримав на той час очільник гуманітарної галузі краю, батько гласності на Тернопіллі, відомий журналіст, літератор і краєзнавець Михайло Ониськів, який і придумав назву виданню. За дозволом для відкриття нової газети Віктор Петрович їздив аж до самого Михайла Горбачова. Отримавши "добро" новому виданню від радянського лідера, ініціаторам його створення довелося ще й вирішувати доволі складну проблему із забезпечення друкованого змі папером. З цим звернулися за допомогою до тодішнього компартійного керівника України Володимира Івашка, але марно…. Проблему вирішили на місці завдяки ще одній визначній постаті в культурно-мистецькому житті Тернопілля - уже нині покійному начальнику управління преси та книгодрукування обласної ради Борисові Хижняку, який із резервів віднайшов необхідну кількість паперу для майбутнього друку "ТВ".
Пробивши нарешті стіну компартійних і бюрократичних заборон і вирішивши основні господарські питання, Віктор Рибін і Анатолій Кучеренко, взялися за пошук редактора газети і запропонували цю відповідальну ношу відомому тернопільському журналісту й найефективнішому на той час медіаменеджеру краю Степану Слюзару. Незважаючи на те, що Степан Климентійович тоді успішно очолював обласне молодіжне видання "Ровесник" із майже стотисячним тиражем, він з ентузіазмом взявся за нову газетну справу. А успішно зреалізувати її допомогли ті, хто першими вписали свої імена у новонароджений літопис міста і країни.
Це відповідальний секретар, досвідчений Василь Ковальчук, молоді на той час журналісти Ганна Макух, Євгенія Бридун, коректор, а згодом журналіст Марія Клачинська, фотокор "Ровесника" Богдан Приймак, позаштатний художник Михайло Цибулько… Невдовзі лави "вечірківців" поповнили Ярослав Буяк, Володимир Фроленков, Олександр Вільчинський, Григорій Грещук, Любов та Олександр Гадомські, Тетяна і Володимир Тарасенки, Світлана Клос, пізніше - Іван Дацюк, Василь Гетьман, Оксана Васильєва, Тетяна Головко, Марія Драбишинець, Галина Кулинич. Поряд з молодими та енергійними багато років задавав тон у роботі й найдосвідченіший серед "вечірківців", прекрасний публіцист і краєзнавець, нині жива легенда тернопільської журналістики Ярослав Гулько, який видавав читачеві актуальні гостропроблемні матеріали та цікаві історичні розвідки.
Згодом історію видання упродовж багатьох років творили такі видатні постаті журналістики, як Жанна Попович, Євген Бартків, Євгенія Бридун, Ростислав Туз, Раїса Костюк, Любов Тимчук (Свергун), Світлана Мичко, Яніна Чайківська, Денис Захарчук, літредактор Арсен Паламар і коректор Валентина Денчук та інші,
Популярність тижневика зростала стрімко. Свідченням тому лише декілька цифр: перший випуск "ТВ" - 15000 примірників, а вже сьомий - 30000! За рік наклад зріс до 50 тисяч. Кожен вихід газети збирав черги біля тернопільських кіосків, її читали у Львові і Києві, її надсилали рідним і знайомим на Схід і Захід України. "Тернопіль вечірній" впевнено займав провідні позиції в інформаційному просторі області.
Феноменом "вечірки" того періоду, на думку Олександра Вільчинського, було те, що "ТВ" було одним із перших у новітній історії України видань, яке ще за радянської доби - влітку 1990 року, позбулося компартійної "опіки", газета мала шалену популярність, і не лише в місті. Вільчинському судилося бути редактором "Тернополя вечірнього" найдовше з усіх очільників видання, так би мовити, у два заходи, - з 1991го по 1998й і з 2000го по 2002й, - в сумі майже десять років, а пізніше ще й захистити дисертацію, де рідній газеті присвячено ледь не цілий розділ. Працюючи на викладацькій ниві Олександр Казимирович, регулярно відправляв на практику в "ТВ" своїх студентів з факультету журналістики і філології ТНПУ ім. В.Гнатюка. Пишається знаний медійник і відомий письменник, що нині рідну йому редакцію очолює його вихованка Тетяна Колесник. За період редакторства з 1998го по 2000 рік відомого тернопільського журналіста - нині вже покійного Івана Єлагіна, сподвижником якого і відповідальним секретарем був теж знаний журналіст Євген Бартків "Тернопіль вечірній" набув більш класичної як для друкованого видання форми Однак пріоритетами в його наповнюваності й надалі були актуальні для громади теми, серед яких цікаві матеріали з життя тернополян, так і важлива інформація від міської ради. Вершиною післяслюзарової "Вечірки", на думку автора цих рядків, став період з 2002 по 2006 роки, коли видання очолював талановитий журналіст та успішний медіаменеджер Василь Томин. Йому вдалося вивести колектив на вищий творчий рівень і водночас гармонійно поєднати це з успішною економічною складовою.
Так уже повелося, що в "Тернополя вечірнього" чергувалися яскраві злети з гіркими спадами. У складний для видання період, який ледь не призвів до закриття "Вечірки" її очолювали талановитий менеджер, який нині успішно проявляє себе в житлово-комунальній сфері, Юрій Вересюк і відома тернопільська журналістка Любов Гадомська. Їм довелося в період конфронтації у тому числі з очільником громади та фракційних депутатських міжусобиць вирішувати складні питання щодо життєдіяльності видання та виплати зарплат працівникам. А з приходом до керівництва виданням Володимира Андріїшина спільно із партнерськими організаціями започаткували принципово нову фінансово-господарську схему діяльності видання, що дозволило обходитися на той час нетипово для комунальних видань України навіть без бюджетних асигнувань. Проте госпрозранковому реформуванню зреалізуватися так і не судилося. Творчий колектив мав змогу повністю зосередитися на журналістсько-видавничій діяльності, а його господарською складовою, жодним чином не впливаючи на творчий процес, займалося одне з прибуткових місцевих комунальних підприємств. З приходом до влади у 2010 році нової депутатської каденції, міськрада як засновник повернула редакції статус юридичної особи. Майже з нуля довелося відновлювати суб'єктність господарювання "Тернополя вечірнього" і заново розбудовувати творчий процес новому головному редактору Святославу Півторака. За підтримки тодішнього секретаря міськради Ігоря Турського, й колективу однодумців йому це вдалося успішно здійснити. Нове дихання "вечірки" додав прихід до її керма тоді ще доволі юної Інни Сирник, яка запровадила низку новацій, акцентуючи діяльність редакційного колективу на висвітленні суспільно-важливих тем та актуальних питань, що на той час хвилювали тернополян і цим приваблювали їх до газети.
Однак недругорядне значення для кожної редакції, незалежно від форми її власності, завжди мали стосунки її колективу із реальним власником видання. А в "Тернополя вечірнього" таким з 1990 до 2017 років була місцева влада. Усі очільники міськради, за винятком нинішньої депутатської каденції, ставилася до редакції по-партнерськи. Тому незважаючи на свій статус, видання не було у влади "придворним" чи "кишеньковим" навіть, коли його приєднали до одного з комунальних підприємств. Це дуже сприяло творчому процесу, однак не імпонувало нинішньому очільнику міськради та його придворній свиті. Під маскою інформування громадян, максимально вихолощуючи ресурс видання, вони піарили свого шефа у дороговартісних спецвипусках, що надходили у кожну скриньку. Власне через таку "співпрацю" із засновником з початку 2014 року "Тернопіль вечірній" перейшов на дворазові в місяць виходи, терміни друку яких на вимогу місцевого самоврядування теж за необхідності зміщували.
Унаслідок цього народна газета ледь не втратила свого читача. Дійшло навіть до того, що представники засновника намагались звести всю без винятку діяльність редакції лише до інформування (у формі ледь прихованого піару) роботи міського голови Тернополя. Звідси випливала ініціатива щодо переведення більшості працівників,які й так трудилися за мізерні зарплати, на 0,5 ставки.
Мабуть сподівались, що внаслідок цього люди самі розбіжаться. У цей критичний період на захист колективу редакції сміливо став секретар міськради Ігор Турський. Саме завдяки його принциповій позиції офіційний друкований орган міськради зміг ще повноцінно пропрацювати три роки. А з відходом Турського від керівництва в самоврядному органі, намітилася чергова тенденція до руйнації видання. І хоч невеличкий колектив під моїм керівництвом у 2015-2017 роках в складі Любові Гадомської, Івана Пшоняка, Галини Матвіїшин і Олександра Шибистого за підтримки позаштатних кореспондентів (серед яких було чимало вихованців Олександра Вільчинського). тоді ще початкуючих журналістів Марії Росіл, Влада Семенченка, Мар'яни Дмитрик, Володимира Костецького, Діани Гоголь та інших не лише давав собі раду, а й справно виконував покладені на нього функції засновником, міськрада вирішила позбутися свого ж видання. У нагоді їй став процес перетворення державних і комунальних ЗМІ на приватні.
Враховуючи кволий як для самостійної діяльності економічний стан редакції, ми подали заявку на другий етап приватизації, який мав завершитися до січня 2019 року. Однак команда Сергія Надала ледь чи не першою у державі позбулася співпраці з власним виданням ще до початку 2017 року. Не зміг "Тернопіль вечірній" і скористатися своїм законним правом на пріоритетне висвітлення діяльності міськради, бо тендери щодо цього "влучно" провели саме під час реформування "Вечірки", яка тоді ще не мала юридичного статусу приватного ЗМІ та відповідно не могла взяти участь у торгах. А лише сама реєстрація у тендері забезпечувала нам перемогу.
Хоч нинішня каденція міськради позбулася співпраці із своїм колишнім рупором, мабуть сподіваючись на його зникнення з медіакарти, "Тернопіль вечірній" продовжив правдиво інформувати своїх читачів про ситуацію в місті та роботу його самоврядного органу. Певний період довелося працювати лише в інтернетформаті, а з приходом до керівництва ПП "Редакція газети "Тернопіль вечірній" підприємливого менеджера Олега Різника, було відновлено газетний варіант видання, яке читачі отримують безкоштовно.
З нагоди 30-річчя "ТВ" слід згадати не лише про творчий шлях видання, а й про тих із його творців, котрі сьогодні вже не почують численних вітань з нагоди ювілею - Василя Ковальчука, Івана Єлагіна, Сашка Гадомського, Євгенію Бридун, Івана Дацюка, Оленуа Попову, Раїсу Костюк, Ростислава Туза, Дениса Захарчука, Григорія Грещука, Світлану Клос, першого фотокора видання Богдана Приймака, позаштатних репортерів - народного кореспондента Ярослава Бачинського та спортивного оглядача Григорія Махніцького.
Тим, що відійшли у засвіти, вічна і світла пам'ять, а всім решта колегам-"вечірківцям" зичу невичерпної творчої наснаги, що й так їм усім властива, міцного здоров'я , а також щастя,і благополуччя й добра Вам і Вашим родинам! Нині можна щиро порадіти за головного редактора "вечірки" Тетяну Колеснік і її творчий колектив, якому, продовжуючи традиції попередників і розвиваючи видання, вдається видавати цікаву справді демократичну газету для блага громади Тернополя Бажаю їм довгого плавання і зустрічних вітрів в інформаційному морі медіапростору, успішного долання підводних суспільно-політичних рифів, претензій з боку влади та викликів реалій сьогодення. Нехай таланить Вам разом із "ТВ" таланить на журналістській ниві й фартить у житті!!
Олег Лівінський
