2016-го року громадськість Тернопільщини сколихнуло вбивство 48-річного громадського активіста Віталія Ващенка. Його вбивці досі не покарані, як і організатор. Про те, чому так довго триває судовий процес, спілкуємося з дружиною загиблого Наталією Ващенко.
- Вітя був принциповий, справедливий, - згадує жінка. - Мушу визнати, він мав складний характер, хоч це і мій чоловік. Жити з ним було непросто. Так, він був ніжним. Був люблячим батьком. І водночас безкомпромісним. Був випадок: їдемо, стоїть біля дороги поліція. Він розвертається та йде з ними сваритися, бо вони стоять там, де не можна. Іншого разу їдемо селами, знову розвертається. Чому? Бо там "поліцаї" "вантажать" старшого чоловіка на якомусь старому автомобілі. Вітя вже йде з'ясовувати, що сталося, і заступатися за старенького.
Коли на Майдані побили студентів, його це дуже зачепило. Одразу запитав у знайомих, хто їде у Київ, і вже він був там. Потім повернувся. Та щойно на Майдані ставало "гаряче", одразу знову прямував у столицю. Не діяли жодні мої вмовляння. Вітя був людиною дії.
Громадська організація "Народна рада", яку започаткував у Кременці отець Володимир Буграк, і в якій зібралося багато розумних інтелігентних людей, багато чим завдячує Віті. Він був рушійною силою, він був таким центром притягання, довкола нього гуртувалися.
Правда, коли відбулася "сміттєва люстрація", багато людей відійшли, бо це стало небезпечно. Суддю вирішили люструвати, оскільки вона приймала сумнівні рішення, зокрема щодо земель Почаєвської громади, виділення яких підставним особам оскаржували представники громади. На акції протесту під судом зібралися жителі Почаєва, Кременця. Вони запропонували судді вийти і пояснити свої дії. Вона повелася по-хамськи, сказала, що їй нема там з ким говорити. Тоді активісти піднялися до неї в кабінет, вивели на вулицю і кинули у смітник.
Ніхто її не бив, але потім раптом звідкись взялися "тілесні ушкодження". Прокурор Кременецького району Микола Гібський підписав документи на затримання мого чоловіка, вказавши, що у нього була судимість, хоча її не було. А також в паперах прокуратури йшлося, що у мого чоловіка немає неповнолітніх дітей, хоча на той час у нас було двоє неповнолітніх дітей. Так брехати не можна було, навіть якщо вони вирішили, що Віталій порушив закон. Був "домашній арешт", потім його викрали, коли я була в лікарні у Тернополі. Він сидів в машині, бо мав забрати нашого малого зі школи. Підбігли рівненські правоохоронці. Так його діставали з машини, що аж ручки на дверцях повиламували. І повезли в Рівне, бо туди передали справу по "сміттєвій люстрації". Люди, які стали свідками цього, казали, що робилося щось страшне. Адвокат Володимир Данилович Твердохліб тоді поїхав в Рівне, Вітю ввечері привезли. Пошарпаного, побитого. Загалом мій чоловік мав міцну статуру. Якби виконавці не підкралися ззаду і не дали йому по голові, то ми б Віталія не хоронили. Ці двоє б собі просто не дали з ним ради.
Після вбивства чоловіка почувала себе геть розбитою. Були такі, хто насміхався, казали: "Так тобі і треба, це ефект бумерангу". Я тоді лишилася зовсім сама, брат далеко. Старший син теж не зміг приїхати на похорони. А потім подумала, що це й на краще, адже голова в чоловіка була повністю розбита, там був суцільний грим, вигляд не з легких.
- Чим Віталій займався в той період?
- Найбільше він протистояв земельним оборудкам. Якось так сталося, що там, де земельні питання, там зажди є депутати від ВО "Свобода".
Я принципово не озвучувала прізвище одного нардепа, бо у мене немає доказів. Якось на прес-конференції в Тернополі журналісти мене запитали щодо даного депутата і я розповіла, що намагалася потрапити до нього на прийом, але мені відмовили, його представники і довірена особа сказали, що я можу зустрітися тільки з ними. А після прес-конференції мені одразу зателефонували і дорікали, що я таке сказала. Запевнили, що нардеп готовий прийняти мене у будь-який момент. Я їм відповіла, що жодних прізвищ не називала, чому ви вирішили, що мова про нього? "На злодієві шапка горить"? Ми так з тим нардепом і не пересікалися. Звідки взялася версія про причетність даного нардепа до того, що сталося, я не знаю. Читала про це в ЗМІ, але я ніколи цю версію не озвучувала, щоб не бути голослівною.
- Напередодні вбивства Віталію Ващенку погрожували?
- Погрози були, але вони йшли від місцевих депутатів. У мого чоловіка були конфлікти з кременецькими "свободівцями". Це стосувалося земельних питань. Можливо, він навіть вийшов на щось більше, не розуміючи, на скільки це небезпечно. Про погрози я слідчим розповідала.
Спочатку я з недовірою відносилася до правоохоронців. Бо перед тим на одній з громадських акцій я підійшла до Гібського і запитала, навіщо він оббрехав мого чоловіка. Він з тупим виразом обличчя дивився на мене і мовчки посміхався. Не відповів ні слова. І в мене після цього склалася не найкраща думка про працівників прокуратури.
Вже після вбивства Віталія під час слідства я побачила, що в правоохоронних органах працюють і достойні люди. Начальник обласного управління поліції Олександр Богомол одразу викликав у мене довіру. Я була на всіх слідчих експериментах на умовах, що я не заважатиму. Було дуже важко стримувати себе, коли поруч з тобою стоїть вбивця твого чоловіка. Але прийшлося мені все це пройти. І зараз в мене немає жодних закидів до поліції, немає недовіри, думок, що в поліції щось затягують чи когось прикривають у цій справі.
- На якому етапі перебуває судовий розгляд?
- Два виконавці, помічник та організатор - на лаві підсудних. У квітні 2018 року Зборівський суд присудив помічнику 4 роки, виконавцям - 13 років та 6 місяців, організатору - 14 року позбавлення волі. Того ж року Тернопільський апеляційний суд скасував вирок і повернув усе на повторний розгляд. Справа в тому, що в райсуді дану справу слухала колегія суддів. Один з членів колегії пішов на пенсію, замість нього ввели іншу суддю. Головуючий запропонував слухати справу далі, а не з самого початку, давши новій судді місяць на ознайомлення. Усі погодилися, щоб не затягувалося слухання справи. Але апеляційний суд вказав, що не можна було за таких умов продовжувати слухання справи, і це було однією з підстав скасування вироку. Також обвинувачувані почали апелювати до уповноваженого з прав людини, що у СІЗО їх били.
Зараз слухають справу в Тернопільському міськрайонному суді. Дійшло до допиту свідків і виникла проблема, оскільки чимало людей вже виїхало за кордон, один свідок взагалі загинув. Адвокати обвинувачених наполягають на доставці свідків з-за кордону, розуміючи, що привезти людину з Португалії ми не зможемо. Їм просто вигідно затягувати час, адже роки, проведені в СІЗО, згідно з законом, рахуватимуть за два. Було подано запити в Міграційну службу для підтвердження, що окремих свідків вже тривалий час немає в Україні.
Організатор знає багато, не виключено, що знає і замовника, якщо між ними не було посередника. Але організатор - відома людина в кримінальному світі, він ніколи не йде на угоду зі слідством. На суді мені часом було страшно, коли приходили на слухання дружки затриманих. Один весь в "наколках" раз прийшов "під кайфом", кидав їм в клітку якийсь пакунок. Зараз є судова охорона, то вже себе впевненіше почуваю. Перед тим був випадок, що прийшов товариш підсудних, але з "чорного ходу", кудою конвой заводить обвинувачуваних. Він, очевидно, не знав іншого ходу, скористався тим, яким потрапляв у суд раніше.
- Чи орієнтуєтесь, коли може бути оголошений вирок?
- На останньому судовому слуханні 24 лютого двоє свідків дали покази. Ще двох відвели, оскільки вони за кордоном, а по одному винесли ухвалу щодо примусової його доставки у суд. Як тільки завершиться заслуховування свідків, суд перейде до дебатів, а це вже фактично фінішна пряма.
Спілкувався Андрій Вацик
Теги → ващенко наталя ващенко тернопіль
