Спогад-етюд про маму
Здається недавно було гарно,весело в дитинстві та юності йти поруч з мамою і раптом мить і нема її. А так би хотілось почути голос, усмішку на її обличчі.
З віком усвідомлюєш ,як багато хочеш встигнути, а на все немає часу.
У листопаді минають дні української писемності та мови.
Моя мама - Ємілія 42 роки віддала педагогічній діяльності. Викладала
Українську мову і літературу в школі та ВПТУ -4.Видала збірку віршів "Земна любов". У ній через тернистий шлях до гідності людини, 7 років віддавши
чужині,зрозуміла як важливо дорожити сім'єю та дітьми. На жаль, так
стається ,коли людина у зрілих роках хоче пожити в елементарних умовах,то
раптово йде у вічність.
У книзі "Земна любов" більшість поезій присвячена ліричним почуттям та
шанобливим ставленням до рідної мови та любові до України.
Ось деякі цитати з віршів на розсуд читачів. Наприклад:
" Де ти моя Україно?
" Де ти моя Україно?
Ніколи Тебе не покину.
Щоб більше світами мені не блукати ,
До тебе повернусь ,моя Мати…"
"На Чужині"
На чужині, на чужині, не так співають солов,ї
І мова не така дзвінка, як мова рідная моя …
Вірш "Мова - духовного життя основа"
"Отим ,чим дихає людина, без мови й мова - сиротина,
Людина - не людина, а якесь приблуддя ,мара…
Бо мова ,як букет розкішний,як аромат,
вона дорожча за всякий діамант,
Бо мова - духовного життя основа,
І в кожного народу є своє сяйво - це мова….
Багато віршів присвячено Марусі Чурай, Т. Шевченку, І. Франку,
Л.Українці та іншим.
Ось цитати з поезій "За що бог нас так Карає…"
Встань,Тарасе,подивися,
До чого ми дожилися:
Самі в рабство подалися
І по світу розбрелися.
За що Бог нас так карає,
То самі ми добре знаєм:
Бо до церкви не ходили й
Щиро богу не молились.
Наші храми розвалили
І молитись відучили,
І за це нас Бог карає
В нашім краї, ріднім краї….
І не будемо панами, поки сатана керує нами.
А будемо бідняками і рабами - батраками.
Наші села здичавіли,білі хати опустіли.
Діти батьків не щанують і по світу теж мандрують.
Де поділась наша гордість?
Де поділась наша совість?
Коли будемо ними нехтувати,
То добра нам не видати.
Може в нас ще пророк буде,
Нас огудить і осудить,
Що по правді ми не жили
І гріхи свої заробили.
Повернімось ми додому,
Помолімось щиро Богу,
Щоб ми могли добре жити
І з торбами не ходити.
Ось до чого дожилися,
В світ з торбами подалися.
Тепер маєм те,що маєм
І за це свій гріх збуваєм. (1998)
І актуально на тему Війни.
" Пане капітане, бережіть солдат"
Пане капітане,бережіть солдат,
Бо ніхто із них не хоче помирать.
Кожному дано одне життя
Не для того,щоб нищила війна.
Бо війна - жорстока і сліпа,
Вона не знає,що таке життя.
Війна тільки смерть і горе сіє,
І нікого й нічого не жаліє.
Пане капітане ,бережіть солдат,
Щоб не довелося плакати - ридать.
В кожного із них є батько й мати,
Поверніть синів їм до рідної хати.
Пане капітане, бережіть солдат,
Щоби не здригалися земля від гармат.
Щоб земля рясніла буйними хлібами
І щоб не засівалась людськими кістками.
Пане капітане,скажіть : Ні - війні!"
Щоб не довелося плакати рідні.
Щоби квіткувало на землі життя,
Щоби у сміхалались мати і дитя! (2003р).
І на останок:
"Молімося за Україну"
Молімося за неньку - Україну
Від усього серця і щодня:
Бо тут- наше коріння, бо тут - наша рідня….
А ще нам гордості побільше треба,
Щоб не соромилися за дітей і за себе.
Щоб пам,ятали ,якого ми роду,
Чиї сини і дочки, якого ми народу.
Бо ще хоробрості замало,
Щоб Україна процвітала.
Потрібно дітям розказати,
Що Україна_ То їх мати.
Бо не потрібно іншої їм неньки,
І Щоб за неї Боліло їх серденько.
Щоб вчили українську мову -
Духовного життя основу.
Бо якщо будемо про неї забувати,
Бо якщо її не будемо шанувати_
То вже України ніколи не будемо мати,
То вже нам волі ніколи не видати.
Молімося за неньку Україну! (1994)
За вагомий внесок у справу збереження та популяризацію національної
культури і художньої спадщини українського народу в Італіі нагороджено
грамотою художній колектив, в якому приймала активну участь Емілія Кара.
Наталя ДАНИЛЮК-КАРА.
Теги → Емілія Кара культура Тернопіль укрнет
