23 вересня виповнилось 140 років з дня народження нашої землячки, всесвітньо відомої співачки Соломої Крушельницької.
Україна має такі світові імена, що їх варто згадувати не лише на ювілейні дати, але навіть і щодня. Однією із таких є Соломія Крушельницька, славетна світова оперна співачка, котра поєднувала високопрофесійний вокал із драматургічним мистецтвом та глибоким патріотизмом.
У всьому музичному світі на межі ХІХ - ХХ століть Соломія була символом самовиховання, самовдосконалення, неперевершеності. Завдяки знанню вісьмох європейських моввона стала співачкою світового масштабу. Соломія змалку відчула, зрозуміла і усвідомила своє мистецьке покликання. Виховувала себе, як Шевченко, як Леся.
Завдяки наполегливій самоосвіті Соломія самотужки, не маючи закінченої освіти, без будь-якої протекції вступила до Львівської консерваторії з таким запасом знань, що була звільнена від загальних дисциплін. Співу навчалася у відомого педагога Висоцького. За три роки 21 річна молода дівчина закінчила Львівську консерваторію (1893 року) із відзнакою та особливою багатообіцяючою характеристикою.
Дебют в ролі Елеонори ("Фаворитка" Ґ. Доніцетті) на оперній сцені в театрі Скарбка (тепер ім. М.Заньковецької) був таким вдалим, що молодій дебютантці запропонували постійну гарантовану оплату на рівні із досвідченими артистами.
Але Соломія невдоволена: "Ким вона буде у львівській опері? Звичайною примадонною? А Мілан? А світ? А вершини вокального мистецтва? Ні, вона буде вчитися далі, бо одним талантом не досягнеш вершин! І Соломія їде в Італію вчитися оперного співу!
В Італії Соломія вчилася в професора Ф.Кресні оперного співу, у професора Конті - сценічної гри, міміки, жестів. Сама виробила свій голос із меццо-сопрано на лірико-драматичне сопрано, розширила діапазон.
Вона не мала ні звань, ні титулів, ні державної посади, ні власного житла в молодому віці. Жила тільки одним співу.
Про жодну оперну співачку нема стільки високопрофесійних захоплюючих рецензій, відгуків, спогадів, дослідницьких монографій, як про Соломію. Жоден дослідник не міг підрахувати скільки вона виступів здійснила, та й сама вона не вела жодних записів. Відомі її дуже успішні ґастролі в Одесі (на оперний сезон 1896-97 - 35 виступів), ґастрольні турне по рідній Галичині численні виступи в повітових містах, С. Петербурзі, по європейських столицях і на американському континенті.
Кореспонденти багатьох престижних європейських і американських газет пишуть захоплені рецензії про оригінальне мистецтво "слов'янської артистки", тисячні зали переповнені, театральні адміністрації задоволені повнити зборами, італійським, празьким, французьким, іспанським критикам не вистачало слів для похвали, публіка шаленіє, варшавська адміністрація і громадськість організовують їй пишний бенефіс із дорогими подарунками, російський імператор запрошує українку співати у своїй резиденції, державний уряд Аргентини доручає українці співати державний гімн із національним прапором на урочистому відзначенні в столиці Буенос-Айресі 100-річчя держави Аргентини, та молода українська дівчина не реагує на фіміам слави. Інстинкти не торкаються її, бо висока душа до глибини переповнена тільки самим співом. Соломія царювала на світових сценах в своїх ролях і "цей процес виповнював мені життя".
У 38 років славетна оперна співачка вийшла заміж за свого адвоката, італійця Чезаре Річчоні, мера міста Віареджо на березі Адріатичного моря і там подружжя оселилося. У заміжньому життя Соломія припинила оперні гастролі, займалася концертно-камерною діяльністю під загальною програмою "Пісні різних націй". Усі камерні концерти починала італійською продовжувала іспанською, німецькою та іншими мовами, а завершувала українськими піснями, думами, баладами.
Після смерті чоловіка Соломія повернулася до рідної Галичини (1939 рік). Будинок - кам'яницю у Львові Соломія купила для всієї родини Крушельницьких, але радянська влада його конфіскувала. С. Крушельницькій було відмовлено у візі до Італії, щоби забрати із Віареджіо свої особисті речі та атрибути слави. Можливо, тільки поважний вік уберіг її від репресій до Сибіру. Під час німецької окупації бідувала. Після війни працювала у Львівській консерваторії, в якій отримала звання заслуженої діячки мистецтв. На старі роки Соломія Крушеницька згадувала: "Найвищим щастям було для мене співати українські пісні. А коли сестра із Заліщик вислала мені народний одяг, то я разом із піснями могла показати світові ще й наш український вишиваний стрій.
Своїми тріумфами на світових сценах я зобов'язана рідному пісенному українському народові і Тернопільському Поділлю".
Мирослава ЗАЙКО, літературно-музична лектриса, піаністк
Теги → Соломія Крушельницька статті Тернопіль
