За красою і зціленням до Стіжка

26 Лип 2012 / 11:00 | Переглядів: 5909

стижок

Добиратися до Данилового граду (поблизу села Стіжок), що на кордоні Тернопілля і Рівненщини, досить далеченько - 126 кілометрів. Окрім того, дорога тут не з найкращих: купа вибоїн і відсутні вказівники. Прямих автобусних рейсів до цього історичного місця нема, тому спершу потрібно доїхати до Шумська. При цьому варто сісти на перший рейс (приблизно о 6.45), щоб пересісти на автобус до Стіжка, який відходить об 11 годині. Не біда, якщо приїдете пізніше, але тоді до селища доберетеся вже після обіду.

Та всі незручності щодо добирання і сервісу компенсовуються чудовими краєвидами і енергетикою місця. Ви побачите справжні Шумські гори, залишки фортеці Галицько-Волинського князівства, старовинну церкву і надзвичайно красиві краєвиди. Цей край приховує багато таємниць, про які охоче розповідають місцеві мешканці, а після дощів біля Стіжка можна назбирати багато грибів.

Не здались Батию

Щоб потрапити до давнього княжого Данилова, потрібно пройти пішим ходом 5 кілометрів на схід від Стіжка. Саме в урочищі під назвою Уніяс колись стояла фортеця, яка була однією із трьох, що у 1241 році не скорилися хану Батию. Монголи не забули образи і пізніше все-таки змусили князів Данила і Василька Романовичів зруйнувати ті замки, які вони не змогли взяти. Ханське військо погрожувало у разі невиконання цієї вимоги знищити всі села і міста у державі.

Данилів град був не тільки стретегічним оборонним об'єктом, а й жив повноцінним життям середньовічного міста. У поселенні процвітало ремісництво і торгівля. Про це свідчать чисельні знахідки виробів із металів, цегли, скла і іншого. Свій крам місцеві ремісники обмінювали через посередників-купців на необхідні їм сировину і товари.

Як і кожне середньовічне місто Данилів мав княжий палац за мурами, адміністративні, житлові будівлі, ринкову площу, а складовою частиною і духовного життя його становили монастирі і храми. Під час археологічних розкопок було знайдено залишки фундаментів і руїн масивних кам'яних будівель XI-XIII ст.

Побутує легенда, що у лісах поблизу теперішнього Стіжка аж до середини XV століття були княжі, а згодом королівські, мисливські угіддя. У цих місцях полюбляв полювати галицько-волинський князь Роман Мстиславович. У 1201 році він отримав звістку про народження першого спадкоємця Данила Романовича, тому вирішив на місці, де почув радісну новину, а саме на вершині крутої залісненої гори, закласти фортецю Данилів. Вона мала три концентричні стіни, кожна з яких була нездоланною лінією оборони.

Знайти залишки стародавньої фортеці самостійно зараз дуже важко, але якщо уважно порозглядати територію гори, то можна знайти рештки валів.

Храм-фортеця

Князі розібрали твердиню, але храм-фортецю на Даниловій горі залишили. Вона стоїть і досі. У середньовічні часи про церкву Святої Трійці дбав святий Іов Почаївський. З його ініціативи прибудували сучасну привхідну частину. Хоч храм знаходиться далеко від села, але за ним ретельно доглядають, а двічі на рік - на Великдень і другий день Святої Трійці - відправляють Богослужіння. Зі східного боку Данилової гори збереглися руїни давнього печерного монастиря-скита X ст., який є ровесником княжого граду.

Щоб піднятися до церкви Святої Трійці потрібно подолати підйом висотою 700 метрів. Це не карпатські вершини, але підйом крутий, майже вертикальний. Вийшовши на Данилову гору, розумієш, що фізичні зусилля були недаремні. Ніби потрапляєш у зовсім інший світ, де охайна і чепурна церковиця ніби запрошує у гості. За її міцними стінами почуваєшся у цілковитій безпеці і наче удома.

Високе розташування, густа рослинність, міцна будова створили із храму твердиню. Під час нападів монголо-татар церква ставала надійним захистом для місцевого люду. Храм Святої Трійці діяв аж до приходу радянської влади, яка закрила його на 70 років. Як розповіли місцеві жителі, навіть у ті часи цілковитого атеїзму деякі священики наважувалися проводити біля зачинених дверей храму Богослужіння. У 1989 році місцеві майстри відремонтували прогнилий дах, побілили стіни - і храм знову почав діяти.

Селяни охоче розповідають і про особливість цієї церкви. Вважається, що коли молода пара візьме шлюб у храмі Святої Трійці, то житиме вона щасливо і довго. Тому досить часто сюди приїздять вінчатися з сусідніх областей, оскільки вірять в особливу місію цього святого місця.

Пройшовши трохи далі від храму до краю Данилової гори, можна з висоти 700 метрів помилуватися тутешніми краєвидами, зрозуміти, чому саме це місце князі обрали для зведення фортеці.

І радість, і користь

Проте цінність цього місця полягає не тільки в історичній і духовній спадщині. Стідоцькі околиці відомі і своїми сосновими лісами. Прогулянка такими рекреаційними зонами дасть можливість не тільки ідпочити від шаленого ритму життя у місті, а й допоможе в оздоровленні організму.

З північної сторони гори Уніас протікає невелика річка Іловиця, а на віддалі 50 метрів на захід, нижче по схилу, витікає джерело. Місцеві жителі стверджують, що вода у ньому має цілющі властивості. Загалом з різних боків гори також є джерела з доброю питною водою. У лісах поблизу Сиідка можна зустріти косулю або благородного оленя.

Теги →

Розповсюдити

Використання матеріалів сайту дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на сайт t-v.te.ua.

Редакція газети «Тернопіль вечірній» (t-v.te.ua) може не розділяти точку зору авторів статей і відповідальності за зміст перепублікованих матеріалів не несе.