Сьогодні, внаслідок щоденних стресів, несприятливої екологічної ситуації, чоловіків підстерігає чимало небезпек. Справжнім "бичем" для них стають онкозахворювання, зокрема рак передміхурової залози (РПЗ). У Сполучених Штатах Америки рак простати займає перше місце за смертністю серед чоловіків. У нашій країні упродовж останнього десятиліття частота виникнення цього захворювання зросла більше, ніж на 50 відсотків. За прогнозами вчених і медиків, у найближчі 30 років захворюваність на рак простати зросте удвічі. В Україні рак передміхурової залози займає 3-4 місце після раку легень, шлунку та шкіри. У Тернопіллі щороку діагностується понад 150 нових випадків цього захворювання.
Потрібно сказати, що хвороба ця доволі підступна. Початкові її ознаки часто нагадують симптоми появи доброякісних захворювань простати (аденоми чи простатиту). Досить часто люди займаються самолікуванням, довірившись телевізійній рекламі. Справжнє "обличчя раку" проявляється тоді, коли хвороба переходить у небезпечні ІІІ-ІV стадії і вилікувати пацієнта повністю - неможливо. Головні симптоми цієї хвороби такі: часте та затруднене сечовипускання; слабкий, зменшений або переривчастий струмінь сечі; біль в ділянці промежини, над лоном, у кістках; ріжучі болі або дискомфорт під час сечовипускання; відчуття неповного випорожнення сечового міхура; кров у сечі або спермі.
Щодо діагностики, то єдиний спосіб виявити рак простати на ранній стадії, коли пацієнта можна вилікувати, - це регулярне обстеження у спеціаліста: для чоловіків старших 40 років - один раз на рік, а після 60 років - щонайменше двічі упродовж року. Сьогодні використовують такі засоби діагностики раку передміхурової залози, як пальцеве ректальне дослідження; визначення в сироватці крові простатспецифічного антигену (ПСА), який є одним із чутливих біологічних онкомаркерів для ранньої діагностики; трансабдомінальне, а ще краще трансректальне ультразвукове дослідження простати. Заключним етапом діагностики раку передміхурової залози є взяття на дослідження тканини залози (пункційна біопсія). Всі перераховані методи доповнюють один одного і дозволяють діагностувати рак простати на ранніх стадіях.
Лікування раку простати залежить від стадії захворювання, загального стану організму пацієнта та його віку. Водночас радикальне лікування раку передміхурової залози хірургічним шляхом можливе лише на ранніх стадіях при невеликих локалізованих пухлинах. На жаль, кількість таких випадків становить 10 відсотків. При цьому проводиться досить складне хірургічне втручання - видалення простати, простатичної частини сечового каналу, лімфатичних вузлів. У більшості випадків при чітко вираженій клінічній картині доцільності видаляти пухлину вже немає. Єдина розрада в цьому випадку - рак простати гормонально залежна хвороба.Ще 60 років тому Чарльз Хаггінс зі своїми співпрацівниками встановив, що такі хворі позитивно реагують на двобічне видалення яєчок чи лікування жіночими статевими гормонами (естрогенами), тобто на створення штучного дефіциту андрогенів (чоловічих статевих гормонів) в організмі. Це досягнення медичної науки було відзначено Нобелівською премією у 1966 році. Воно дало можливість протягом тривалих років забезпечувати відповідний рівень життя тим, хто страждає на цю недугу.
Виникає логічне запитання: "Чи винні андрогени у розвитку раку простати?" Сучасна наука негативно відповідає на це запитання. Таким чином, андрогени не сприяють виникненню злоякісного переродження тканини простати, але їх присутність є необхідною умовою для прогресування пухлини.
Основним принципом ендокринної терапії РПЗ є ізоляція пухлини від стимулюючої дії андрогенів - так звана андрогенна блокада. Пригнічення андрогенної функції досягається такими шляхами: хірургічною (видалення обох яєчок) або медикаментозною кастрацією (вихолощенням) в поєднанні з блокадою андрогенних рецепторів безпосередньо в тканині самої пухлини (антиандрогени - флутамід, бікалутамід, ципротерон).
Якщо прийом антиандрогенів суперечок не викликає, то метод вихолощення сприймається неоднозначно. Тому лікар після постановки діагнозу повиненрозповісти пацієнтові про всі наявні методи лікування, котрі сьогодні є доступними та ефективними. Оскільки тут є альтернатива, вибір повинен бути за пацієнтом. Окрім того, є так звані ЛГ-РГ препарати (гістреліну ацетат, гозерелін, трипторелін та інші), які значно знижують рівень тестостерону в крові (медикаментозне вихолощення).За роботу з вивчення прототипів цих ліків Ендрю Шаллі у 1977 році був нагороджений Нобелівською премією. Препарати цієї групи не мають суттєвих побічних дій. При їх застосуванні операції робити не потрібно. Таке лікування у більшості розвинених країн прийнято як "золотий стандарт" гормональної терапії пухлин простати.
Суттєвим є те, що упродовж трьох років в Україні став доступним метод вживлення імплантату гістреліна (у США він використовується вже сім років). Препарат імплантується підшкірно на плечі, де з нього поступово вивільняється діюча речовина. При цьому лікувальна дія триває упродовж 52 тижнів, тобто цілий рік. Така інноваційна форма лікування позбавляє пацієнта щомісячно та щоквартально звертатися до лікаря для повторної ін'єкції. Це, а також відсутність психоемоційної травми, викликана хірургічним втручанням та операційним ризиком, у комплексі значно покращують якість життя пацієнта. Щоквартально здійснюється контроль за лікуванням, шляхом визначення рівнів ПСА та тестостерону у крові. Сама ж процедура імплантації гістреліну безболісна, виконується один раз на рік під місцевим знеболенням та триває 10 хвилин.
На завершення наголосимо на тому, що ваше здоров'я - це багатство не лише ваше, а і ваших рідних та близьких, тому не легковажте ним. При появі перших тривожних сигналів не втрачайте час і одразу ж звертайтеся до кваліфікованого спеціаліста-уролога.
Тарас ГЛИНЧАК, лікар- уролог Комунальної установи Тернопільської міської ради "Тернопільський обласний клінічний онкодиспансер".
