Intro
Дивіться, як чотко можна ще було б назвати статтю англійською "The Fall of Empire & Ternopil" (де "fall" — це й падіння і осінь). Пізньої осені ми згадуємо всілякі революції, і на нашій пам'яті їх було вже зо три-чотири. В зворотному порядку: Гідности (Євромайдан) 2013-2014, Помаранчевий майдан 2004, незавершена "Україна без Кучми" 2000-2001, а також Студентська революція на граніті 1990 року. Власне, остання була епізодом революції 1988-1991 років горбачовської "перебудови" (рос. перестройка). І ключовим роком, гадаю, був усе-таки 1989-й. Саме про нього й пропоную поговорити — рівно 30 років потому.
У 1989 році футболісти тернопільської "Ниви" здобули бронзові медалі чемпіонату УРСР серед команд 2-ї ліги. З підпілля вийшла Українська греко-католицька церква. Перші мітинги, сутички з міліцією, підготовка до святкування 450-ліття Тернополі і багато іншого… на тлі недавнього Чорнобиля, економічної кризи і масової злочинності. Пригадаємо найважливіше.

Тло
На 12 січня 1989 року в Тернополі мешкало 205,7 тисяч осіб наявного населення і 203,5 тисяч населення постійного, що становило близько 143% до показника 1979 року. 15 лютого закінчено виведення Радянської армії з Афганістану. В "імперії зла" (Рейґан) йшла перебудова, насамперед гласність і дозволені форми приватної економічної активності. Однак уже почалися відцентрові рухи. Вели республіки Балтії (тоді казали Прибалтика), а в Україні — Львів. Марґіналізований Тернопіль до 1989 року спав. На 1988 рік існувало десь три перебудовчих громадських об'єднання: екологічний клуб "Ноосфера" і майже непомітні "Громада Поділля" та клуб інтеліґенції "Тернове поле". "Ноосферою" керував інженер із потужного заводу "Ватра" Ігор Пушкар. "Тернове поле" відоме тим, що його організатором був Ігор Ґерета. Досить активними, традиційно, були туристи, зокрема спелеологи, а також любителі мови есперанто, прихильники східних єдиноборств (кунг-фу, карате) і культуризму (bodybuilding). Серед молоді найпомітнішими були хіба брейкери, які світилися по непевних тернопільських дискотеках. Рок- і поп-музики в місті майже не було (не плутати з естрадою). На "Ватрі" грало джазове тріо Леоніда Новосільцева.

Зародження "неформалів"
Однак за місяць до 1989 року в актовій залі педінституту письменники, художники та викладачі ініціювали утворення в місті Товариства української мови (ТУМ, тепер — "Просвіта"). Подальшій активізації сприяли: загальна демократизація в СРСР і Радянській Україні, сусідство революційного Львова, економічний занепад і, як наслідок, політизація народу.
На початку 1989 р. "неформали" об'єдналися ще в кілька організацій — передовсім у етнографічну "Вертеп" (переважно студенти педінституту) та правозахисну Українську Гельсінську спілку на чолі з колишнім політв'язнем Левком Горохівським. А вже в ніч з 23 на 24 березня в Тернополі утворили осередок найбільш масової організації української перебудови — Народного Руху України, і одразу як обласну ("крайову") організацію. Першим головою Руху обрали поета, перекладача і художника Михайла Левицького. Всьо, базу революції було створено. Це будівля колишнього єзуїтського конвікту, а на той час — обласної організації Спілки письменників України (секретар Георгій Петрук-Попик). Сюди "вписувалися" й інші неформали, і вже не виписувалися. На лавочках, а згодом на стендах коло будівлі розміщали всілякий перестроєчний самвидав, який таємно друкували в Литві і привозили підпільники-кур'єри. Звідти ж доставляли й перші значки у вигляді блакитно-жовтих прапорців.

А далі були перші вибори!
Порівняно вільні, бо вперше був вибір. До Верховної Ради СРСР. На них професор-літературознавець з педінституту, представник ТУМ Роман Гром'як переміг росіянку-директорку Тернопільського бавовняно-прядильного комбінату Світлану Гурар'є. Після того створено місцевий осередок товариства "Меморіал", газет і листівок побільшало, почалася агітація за легалізацію українських церков — греко-католицької і автокефальної.
А тим часом кричалки від уболівальників "Ниви", яка саме була на підйомі, позичили свою стилістику політичним виступам, що почалися наприкінці літа і одразу стали масовими. Можливо, тому що від березня спроби таких акцій не дозволяли.
Походи, сутички, демонстрації
Під кінець літа 1989 року антирадянські настрої оволоділи широкими масами городян. Один з перших загальноміських мітинґів, влаштований у 50-ту річницю пакту Молотова-Ріббентропа, зібрав від 30 до 100 тисяч учасників. Маніфестація у вигляді походу обійшла все місто. Виголошення промов відбулося на Співочому полі. Біля будівель КДБ та обкому КПУ вигукували антирадянські гасла. Під час походу відбувалися сутички з підрозділами міліції, зокрема — на пішохідному мосту біля політехнічного інституту.
Не злагіднив радикальності й офіційний мітинг на підтримку "перебудови" на Співочому полі 2 вересня 1989 року, коли ведучими були голова міськвиконкому Анатолій Кучеренко і голова "Меморіалу" Марія Куземко. Вже 17 вересня відбувся похід на Співоче поле у 50-ту річницю "Золотого вересня" і знову — сутички з міліцією. У жовтні в Тернополі було створено націоналістичну Спілку незалежної української молоді (СНУМ), а на Театральній площі відбулася перша греко-католицька панахида.
Рух зумів уникнути розколу, коли 2−3 грудня 1989 р., на своїй конференції його Крайову організацію очолили аж 5 співголів. До грудня того ж року в Тернополі діяло вже 86 осередків НРУ (з 145 зареєстрованих у Тернопільській області). Голова найпотужнішого осередку на "Ватрі" В'ячеслав Негода наступного року став першим міським головою Тернополя.

Підготовка до ювілею
У вересні Тернопіль сколихнули рок-акорди і політичний стьоб Першого фестивалю сучасної української музики "Червона Рута". Концерти наприкінці року відбулися в переповнених залах під синьо-жовтими прапорами. Легалізована греко-католицька церква отримала перший храм — домініканський костел, тепер відомий як "катедра", де перед тим розміщувалася картинна галерея.
Місто переводило подих між спалахами активності підготовкою до свого 450-літнього ювілею. З ініціативи голови обласної організації Спілки художників України Євгена Удіна ще влітку відбувся Перший міжнародний симпозіум паркової скульптури "Медобори". Після нього на набережній Тернопільського озера з'явилася аванґардна паркова скульптура.
А далі був 1990-й рік, і то вже геть інша історія. Те, що в 1989 році ще було стрьомно, плавно-й-швидко переросло в карнавал.
Короткий словничок тернополян 1989 р.
Рух, рухівка, рухівець, греко-католики, автокефальні, УГС, снумівці, польський базар, янеки, розбори, мітинг, відеосалон, джинси-варьонки, магнітофон, Югославія, Червона рута, Брати Гадюкіни і Сестричка Віка, неформали, кооператив, кооператори, рекет, панове, шановна громада, демократизація, чорнобильці, ліквідатор, ганьба!...