Трьома голодоморами московська орда намагалася знищити українців

26 Лис 2016 / 09:04 | Переглядів: 847

Три голодомори

З плином літ загоюються рани і затупляється біль від них. Таке враження, що суспільство вже й забуло про Героїв Небесної Сотні, на могилах і біля монументів яких клялося не допустити надалі корупції у владі, забуло і про учасників АТО - ніби в Україні, взагалі, не було і немає війни. Тим більше мало, хто із нас пам'ятає про подвиг Героїв Крут, про закатованих патріотів і невинних людей у західноукраїнських тюрмах перед приходом гітлерівців, про масове етапування українців у Сибір, про сумнозвісну операцію "Вісла", про жертви голодоморів і політичних репресій. І до всіх цих трагедій українського народу, як минулого, так і сьогодення причетна московська орда. Геноцид українців - основа політики північного сусіді-людожера щодо України. Яскравим підтвердженням цьому є три голодомори, які організовував кремль на нашій та інших етнічних територіях українців.

Передумови голодоморів

З відомих на наш час документів (зокрема) випливає висновок про свідому організацію керівництвом Радянської Росії(пізніше-СССР) винищення голодом саме українців. Голод організовувався на всіх їхетнічних землях, а не лише в межах УРСР. Організаційні дії та відкритий грабунок селян, який спричинював голод серед селянства, із застосуваннямвійськабули розпочаті не пізніше 1920 року, із часу, коли Україна була, як зараз відверто пишуть,— "завоевана Красной армией в 1920". І першими організаторами й керівниками цих дій булиВ. Ульянов-ЛенініЛ. Бронштейн.

Селяни здають хліб уБаришівськомурайоні Київської округи,1930рік

У1930році перший секретарЦК ВКП(б)Йосип Сталіндав поштовх новій хвиліколективізаціївСРСР. У квітні того року було прийнято Закон про хлібозаготівлі, згідно з якимколгоспимусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Тим часом, внаслідокВеликої депресіїціни на сільськогосподарську продукцію на Заході стрімко впали.Радянський Союзстав на порозі економічної кризи, адже довгострокових позик йому ніхто не давав, вимагаючи визнати за собою боргиРосійської імперії. Щоб заробити валюту, було вирішено збільшити обсяги продажу зерна, внаслідок чогохлібозаготівельні планирізко і невмотивовано зростали, з колгоспів забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці на землі, і породило масову неконтрольовануурбанізацію. Для боротьби із цим явищем у грудні1932року в СРСР було запроваджено внутрішніпаспорти.

УМиколаєвізбудували найбільший у Європіелеватор,1930рік.

На тлі цього продовольче становище українських сіл ставало дедалі важчим. У результаті хлібозаготівель з урожаю 1931 року, що затяглися до весни 1932, в певних сільських районах України почався голод, унаслідок якого загинуло близько 150 тисяч селян. Він тривав до того часу, поки визрів урожай 1932 року.

З іншого боку, зі збільшенням тиску на селян активізовувався селянський рух опору. Тільки за данимиГПУ, від20 лютогодо2 квітня1930року в Україні відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися "як широкі збройні повстання проти радянської влади". Вони об'єднували до двох тисяч людей і відбувалися під гаслами: "Верніть нам Петлюру!", "Дайте другу державу!", "Хай живе самостійна Україна!", "Геть СРСР!", "Давайте завойовувати іншу свободу, геть комуну!". У ті часи люди організовувалися як могли, були навіть кінні загони. Зброєю були вила, лопати, сокири. Натовпи селян зі співом"Ще не вмерла Україна"ліквідовували місцеві органи влади. Партійці й комсомольці втікали. Прикладом таких ситуацій, а також методів боротьби Радянської влади із селянами, слугують документально зафіксовані події у селахУстивицятаФедункана Полтавщині.

Радянська влада не приживалася в Україні. Комуныстичнекерівництво ставило перед собою дві мети. По-перше, загнати селян уколгоспиі збільшити обсяги хлібозаготівель. По-друге, зламати класовий і національний рух опору, який на хвиляхукраїнізаціїнабував обертів.

Голодомор в Україні 1921-1923— масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом,головно у південних областяхУкраїни, в1921-1923роках, спричинене конфіскацією у селян і вивезенням хліба з України доРосії,Західної Європи та Америкирадянською владоюв Україні, під тиском владиРадянської Росії. В середньому по територіях, де компактно на той час мешкали українці, урожай був трохи нижчим від норми через посуху на півдні України,КубанітаПоволжі.

Голодомор 1932-1933 років— масовий, навмисно зорганізованийрадянською владоюголод1932-1933років, що призвів до багатомільйонних людських втрат усільській місцевостіна території Української РСР (землі сучасної України за винятком семизахідних областей,КримуіПівденної Бессарабії, які тоді не входили до УРСР) та Кубані, переважну більшість населення якої становилиукраїнці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництваРадянського Союзуі Української РСР на чолі зіСталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Спланована конфіскація урожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовжГолодомору 1932-1933рр. безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору. Попри те, що злочинні дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи вСРСРне розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду. Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, але й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати. У порівнянні,Голод у Поволжі 1921-1922рр.та голод під часблокади Ленінградув рокиДругої світової війнивисвітлювались в радянських засобах масової інформації та історичній літературі. Бездіяльність радянської прокуратури та інших органів влади стосовно факту злочину масового вбивства людей штучним голодом яскраво демонструє дійсний, а не декларований,— на словах чи на папері,— стан реалізації"радянської законності"у тоталітарній радянській державі.

У дослідженняхДжеймса МейсатаРоберта Конквестаавтори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятом у визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидомукраїнського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного2010року, 60%громадянУкраїни вважають Голодомор геноцидом.2003рокуУкраїнський парламентназвав, а2006— офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу.2010року судовим розглядом завершиласякримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УРСР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб. У тому ж таки 1933 році, користуючись заляканістю і фізичною нездатністю до будь-якого опору серед селян, було заборонене вживання Української мови у пресі, школах і при веденні документів на Кубані та на території теперішніх Ростовської, Воронізької, Курської, Білгородської, Брянської областей РФ, на території яких існували українські села і містечка, а також розстріляно тих, хто намагався підраховувати кількість жертв. В Росії ця тема досі під негласним табу. СпівробітникиФСБпроводять бесіди з українцями Кубані, які намагаються хоч якось висловити власну позицію.

Згідно з даними демографічної статистики можна зробити висновок, що голод1932року в Україні був причиною смерті 144 тисяч людей. Цей голод був наслідком конфіскаціїзернадля хлібозаготівлі з урожаю1931року. Він припинився влітку1932року, тобто з новим урожаєм. Голод1933року став наслідком чергової конфіскації, з урожаю1932року. На відміну від1931року, у1932-ому, у разі відсутності у селян зерна, проводилася конфіскація їхніх незернових запасів продовольства. В результаті цього перевага смертності над народжуваністю в українських селах почалася вже зжовтня1932 року. Апогей голодомору припав начервень1933 року, коли статистичні органи реєстрували десятикратно більшу, ніж звичайно, смертність у селах (тепер також відомо, що насправді було зареєстровано не більше половини смертних випадків). Аналіз статистичних даних вказує на те, що у1933році від голоду померло 3 мільйони 238 тисяч людей. Або, беручи до уваги неточність статистики, цифри в діапазоні від 3 до 3,5мільйонів людей.

Крім прямих втрат від голоду, тобто загибелі людей, є втрати опосередковані— падіннянароджуваності. Так, відбулося зниження природного приросту населення з 662 тисяч на рік у1927році до 97 тисяч на рік у1933році (без врахування померлих від голоду), і 88 тисяч на рік у1934році.

Якщо прямі втрати у1932році становлять 144 тисячі, то загальні, включаючи ненароджених, визначаються цифрою 443 тисячі людей.


Прямі й опосередковані втрати за 1932—1933роки, разом з демографічним відлунням
1934року, становлять 4 мільйони 649 тисяч людей. Ці дані характеризують демографічні наслідки голодомору1932-1933років в Україні.

Третій голодомор,який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура1946-1947рр., був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Так 1946 з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна доРумунії, у 1947— 600 тисяч тонн зерна— доЧехословаччини, за тих два рокиПольщаотримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А вМолдові, Бессарабіїй південних областях України шаленів голод і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадківлюдоїдства.

Три голодомори були піками нищення українців кремлівським режимом, а були ще політичні і масові репресії з боку московсько-більшовицької орди, які забрали сотні тисячі наших співвітчизників. Цю агресивно політику комуністів нині продожує путінський клан. Пам'ятаймо про злочини ворожої країни і не допускаймо її зазіхань на нашу Територію, Свободу і Незалежність. Нехай чорна тінь голодоморів стане засторогою у цьому для кожного українця.

Мар'яна ДМИТРИК.

Теги →

Розповсюдити

Використання матеріалів сайту дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на сайт t-v.te.ua.

Редакція газети «Тернопіль вечірній» (t-v.te.ua) може не розділяти точку зору авторів статей і відповідальності за зміст перепублікованих матеріалів не несе.