Характерною рисою функціонування сучасного суспільства і держави є
зростання ролі права та закону як основної форми його зовнішнього виразу. У
цьому контексті процес становлення та розвитку державності незалежної
України нерозривно пов'язаний із створенням нового законодавства. Це
пояснюється також неможливістю ефективного функціонування будь-якої
держави без збалансованої системи законів. Правовою основою, підґрунтям цієї
системи є Конституція України, яка відкрила шлях до реформування всієї
системи нормативно-правових актів. Вона стала своєрідним поштовхом до
прискорення процесу приведення діючого законодавства у відповідність до
політико-економічних, соціальних, правових принципів побудови незалежної,
правової держави та громадянського суспільства.
Сучасний етап розвитку законодавства України пов'язується з
необхідністю його гармонізації, уніфікації та систематизації. Це зумовлюється
рядом причин та факторів, основними серед яких є наступні:
існування низки нормативних актів, що діють з часів Радянського Союзу
(у відповідності до принципів правонаступництва), а також існує потреба
вирішення проблеми узгодження цих актів із новими прийнятими за
період незалежності актами;
необхідність приведення законодавства у відповідність з об'єктивними
умовами життєдіяльності суспільства;
прийняття значної кількості нових нормативно-правових документів
нерозривно зв'язане із вирішенням завдання приведення їх у
непротирічну, узгоджену систему;
визнання Української держави міжнародним співтовариством (у якості
суб'єкта міжнародних відносин) пов'язується з проблемою гармонізації
та уніфікації національного законодавства у відповідності з принципами
міжнародного права.
Саме ці фактори і зумовлюють значне підвищення ролі систематизації,
зокрема такої її форми, як кодифікація. Разом з тим, потрібно зазначити, що на
виконання Конституції України за роки її дії було прийнято кілька сотень
нових законів (у тому числі і чимала кількість кодифікованих), багаточисельні
зміни та доповнення до яких зумовили неузгодженість та суперечливість
нормативних актів.
Удосконалення нормативно-правової бази є складним процесом, особливе
місце в якому займають систематизація та уніфікація, що дають можливість
всебічно врахувати характер українського законодавства.
Нормативно-правові акти видаються різними органами, мають
неоднакову юридичну силу, не співпадають за часовим виміром, поширюються
на різних суб'єктів і територіальний простір. Тому природно, що з часом між
ними виникають суперечності, а збільшення кількості нормативних матеріалів
ускладнює їх використання. Крім того, акти, видані в різні періоди часу,
неоднаково регулюють суспільні відносини. Але законодавство не може
функціонувати належним чином, якщо воно не є системою, складові якої тісно
взаємопов'язані та узгоджені, взаємовплив яких ретельно регламентується
чіткою ієрархічною побудовою.
Систематизація та уніфікація нормативно-правових актів необхідні перш
за все для ведення обліку розвитку законодавства і здійснення контролю над
ним, для забезпечення узгодженості та взаємозалежності різних його частин.
Дані процеси є важливими умовами правильного з'ясування і застосування
норм права державними органами, вони сприяють розумінню законодавства як
єдиного цілого. Систематизація й уніфікація забезпечують доступність
законодавства для суспільства, вони повинні використовуватись насамперед
для забезпечення суб'єкта права необхідною нормативно-правовою
документацією. Важливість цих процесів не викликає сумніву.
Завдяки систематизації акти групуються за певними системними
ознаками, зводяться в кодекси, зібрання законодавства та інші нормативно-
правові документи, а найголовніше - долаються суперечності між нормами
права, скасовуються чи змінюються старі нормативно-правові акти,
замінюються новими відповідно до потреб суспільного життя.
Василь Марцинкевич,
міського управління юстиції
Начальник Тернопільського
