Ми всі в боргу перед ним...Як депутат Тернопільської міської ради, разом з інтелегенцією міста, ініціюємо назвати одну з вулиць на честь нашого легендарного земляка.
...Тернопіль у хронографії долі С. Сапеляка був позначений на початку чорною барвою. Тут Степан сім місяців мучився у підвалах сірого будинку на вулиці Коперника, де нині Музей політв'язнів та репресованих, а тоді ворушив далекосяжними щупальцями спрут обласного управління КДБ. 24 вересня 1973 року Тернопільський обласний суд у закритому режимі виніс С. Сапелякові вирок за ч. 1. ст. 62 Кримінального кодексу УРСР (“Антирадянська агітація і пропаганда”) і ст. 64 (“Організаційна діяльність та участь в антирадянській організації”) п'ять років позбавлення волі й три роки заслання. Так він став “політзеком”, а його Слово потрапило до підконвойної літератури.
19 лютого 1973 року КДБ заарештувало С. Сапеляка. У лютому-червні було взято під варту інших сміливців із групи. Степанові, крім того, інкримінували вірші антирадянського “наклепницького” змісту з метою “підриву й повалення суспільно-політичного ладу в СРСР та відриву Радянської України від Союзу…”, а також прослуховування “ворожих голосів” - закордонних радіостанцій.
Покарання він відбував у концтаборі у селі Кучине Пермської області. Тут у 1974-78 роках брав участь у численних голодуваннях та протестах в'язнів. Був одним з наймолодших “політзеків”, його поважали, любили й опікувалися ним. Коли Степана побили наглядачі, вибухнув страйк протесту, до якого прилучилися 45 ув'язнених…
Згодом Тернопіль забарвився у долі Степана у світлі тони. Тут він у 1995-му був відзначений Всеукраїнською премією ім. Братів Лепких. Не менше, як премію та інші високі нагороди, С. Сапеляк цінував звання “Почесний громадянин Тернополя”, що рішенням сесії міської ради отримав у 2011 році. Дуже гордився таким пошануванням. Тут, у Тернополі, мав чимало щирих друзів.
Святослав ПІВТОРАК,
депутатат Тернопільської міської ради сьомого скликання.
