Сьогодні, на наших очах, відбуваються довгоочікувані зміни у владі, які обіцяють завершитися епохальними змінами в законодавчій сфері. Кандидати в нові урядовці обіцяють виправити прорахунки і зумисні недоліки представників вчорашньої влади. Проте питання якісного впровадження державної гендерної політики знову не стоїть на часі. Хоча гендерна політика, як і багато інших сфер, значно втратила свої позиції протягом останніх років.
Під час впровадження адміністративної реформи 2010 року, українські урядовці обіцяли, що головним її результатом стане оптимізація процесів врядування. На практиці, на жаль, все набуло злегка інших обрисів. Комунікація та координація дій в рамках деяких сфер державної політики впали в трясовину хаосу. І державній гендерній політиці довелося стати однією з них.
Внаслідок адміністративної реформи 2010 року був ліквідований головний уповноважений орган виконавчої влади, що займався реалізацією забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків - Міністерство сім'ї, молоді та спорту України. Фактично була зруйнована управлінська вертикаль. Координація діяльності між центральними і місцевими органами влади стала розбалансованою і вже не могла забезпечувати нагальні потреби.
Відсутність вертикалі на місцевому рівні відобразилась у мінімізації, а в деяких випадках і припиненні будь-якої діяльності з впровадження державної гендерної політики. Сьогодні в регіонах державну політику в царині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків здійснюють:
• Управління у справах сім'ї, молоді та спорту;
• Служби у справах неповнолітніх;
• Управління соціального захисту;
Натомість єдиний орган, що ніс би відповідальність за виконання на місцевому рівні Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" просто відсутній.
Відсутність чіткої вертикалі подекуди призводить до курйозів. Наприклад, у грудні 2011 року Прем'єр-міністр України доручив Міністреству освіти, науки, молоді та спорту розробку Державної програми підтримки сім'ї, хоча відповідальним за розвиток сімейної політики натоді було вже Мністерство соціальної політики. На рівні обласних рад подібні курйози трапляються регулярно.
Ще більша плутанина існує на місцевому рівні. До неспроможності влади адекватно впроваджувати державну гендерну політику додається обмеженіший доступ до ресурсів. Відповідно, жінкам важче впливати на рішення місцевого врядування. За подібних умов про якісні зміни у гендерній політиці говорити, на жаль, не доводиться.
Як наслідок, в країні майже відсутня системна діяльність, скерована на реалізацію діяльності політики рівних можливостей. Механізми запобігання гендерній дискримінації та насильству діють вкрай неефективно. Найбільш сумно виглядає ситуація в невеликих містечках та селищах, де дискримінація за статтю та домашнє насилля є надзвичайно поширеними.
Звісно, комплексної формули для вирішення цього питання не існує в принципі. Але навіть ті можливості для впровадження гендерної політики, що наразі залишаються у місцевих рад, використовують у явно недостатній мірі.
В той час як європейські країни активно впроваджують політику рівних можливостей, Україна продовжує спиратися на радянський спадок. У світовому рейтингу рівності прав жінок та чоловіків Україна продовжує падати вже сім років. При цьому, наприклад, Швейцарія, у якій ще 50 років тому жінки не мали виборчого права, сьогодні посідає 9-те місце у рейтингу.
Топтання на місці у такому делікатному питанні як гендерна політика може дорого коштувати країні та її іміджу на Заході, особливо в контексті тисячі разів висловлених прагнень до Євроінтеграції України з уст сьогоднішнього керівництва країни.
Наскільки державний механізм спроможний вирішувати нагальні питання впровадження гендерної політики будуть оцінювати регіональні представники Центру політичних студій та аналітики протягом чотирьох місяців. Робота в областях відбувається на повну потужність. Головним проблемним аспектом, що знаходиться в епіцентрі цих питань - непослідовна адміністративна реформа.
Проект "Проведення громадського функціонального обстеження місцевих органів влади для підвищення ефективності державної гендерної політики" має на меті дослідити інституційну спроможність місцевих органів влади впроваджувати державні реформи, зокрема в сфері гендерної політики.

Теги → гендерна рівність світ Україна