Під час Другої світової війни з території Тернопільської області добровільно виїхало, а пізніше примусово нацистами було вивезено на роботу близько 164 тисяч громадян. Після завершення бойових дій у Європі згідно з міжнародними угодами, ухваленими на Кримській та Потсдамській конференціях, повернення (репатріацію) до СРСР було оголошено обов'язковою для всіх радянських громадян.
Для забезпечення повернення з-за кордону великої кількості людей у рекордні терміни було організовано сотні різноманітних таборів і пунктів на території східноєвропейських країн і в західній прикордонній смузі колишнього Союзу. Їхнім основним завданням була політична фільтрація і статистичний облік осіб, які тривалий час перебували за кордоном. У листі заступника голови РНК УРСР Сеніна голові виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих Я. Ф. Артюшенку від 13 січня 1945 року говорилося про підготовку до прийому і облаштування із звільненої території 62469 чоловік, що були вивезені на примусові роботи. Порядок повернення на батьківщину був наступним: всі звільнені громадяни повинні збиратися на фронтових збірно-пересильних пунктах і ешелонами відправлятися на обласні приймально-розподільні пункти за місцем проживання. В Тернополі такий пункт на 100 місць був на вул. 1-го Травня, 6а.
Для забезпечення потреб громадян була виділена рознарядка чоловічого, жіночого, дитячого одягу та білизни. Відповідно до постанови РНК СРСР від 06.01.1945 року "Про розприділення коштів на витрати, пов'язані з влаштуванням і наданням матеріальної допомоги радянським громадянам, які прибули до місця проживання", громадянам видавалася матеріальна допомога до 300 крб. кожному. Особи німецької національності, які поверталися з примусових робіт, на підставі розпорядження НКВС СРСР для працевлаштування направлялися на роботу в лісову промисловість Комі АРСР.
Стефанія КОВАЛЬ, начальник відділу державного архіву області.
Теги → Тернопіль
