Минув рік без Василя Горішного

17 Кві 2017 / 07:35 | Переглядів: 1485

Відійшов у вічність Василь Горішний

Минув рік без Василя Горішного

17 квітня виповнився рік з часу тієї сумної миті, коли на 78-му році життя відійшов у вічність відомий тернополянин, який, будучи народним обранцем і депутатом міської ради, в 70-80-ті роки минулого століття здійснив вагомий внесок у розбудову нашого міста, його промислової інфраструктури і соціальної сфери.

Народився Василь Михайлович у сім'ї знаного на всю Зборівщину коваля Михайла Горішного6 травня1938року вБілоголовах. Восьмирічну освіту здобув у рідному селі, а середню - в Оліїївській школі. Після цього навчався в Золочівському ремісничому училищі. А фах економіста здобув у Тернопільському фінансово-економічному інституті.

Трудову діяльність Василь Горішний як і більшість його ровесників воєнної і повоєнної доби розпочав з раннього дитинства. Спершу допомагав батькові у кузні і матері - в домашній господарці, а з 16 років уже працював на тракторній бригаді в місцевому сільгосппідприємстві, згодом тут же освоїв професію електрика. У 1957 році був призваний на службу у військово-морський флот. Після повернення з війська завідував Білоголовським сільським клубом. А з 1960 року і аж до виходу на пенсію пов'язав свою долю з Тернопільським комбайновим заводом. Найдовше на цьому виробничому об'єднанні Василь Михайлович пропрацював слюсарем. У 1986 році Горішний перейшов на профспілкову роботу - був заступником голови профоб'єднання, проте недовго. Згодом повернувся на рідне виробництво, де аж до пенсії пропрацював одним із керівників корпусу зі збирання комбайнів.

За радянської доби партійно-номеклатурна влада спеціально висувала до Верховної Ради передових робітників і селян, які слухняно голосували за її вказівкою. Для більшості з тодішніх народних обранців у цьому й полягала парламентська діяльність, але не для колишнього слюсара Тернопільського комбайнового заводу Василя Горішного. Будучи депутатомВерховної Ради УРСР8-10-го скликань,він лобіював на усіх рівнях інтереси громади нашого міста, свого підприємства і Тернопілля. А з місцевим самоврядуванням був знайомий змалку, бо два його дідусі були війтами у Білоголовах та на Бліху, що на Зборівщині. Рідний дядько Григорій, який теж торік відійшов у вічність - доживши без кількох днів до 98 років, обирався депутатом до місцевих рад різних рівнів - від довоєнної доби аж до середини 90-их років, два скликання очолював Залозецьку селищну раду. Завдяки плідній співпраці з міністрами та іншими тогочасними державними діячами колишньої УРСР Василь Михайлович разом з керівниками Тернополя і краю "вибивав", як тоді говорили, кошти на розбудову житла для тернополян, розвиток комунального господарства обласного центру, промислової і транспортної галузей регіону, сприяв зведенню нових шкіл і культурно-мистецьких об'єктів. Горішний не шкодував ані часу, ані власного здоров'я, щоб допомогти тернополянам з житлом та у вирішенні їхніх проблем. Василь Михайлович не забував і про рідне, віддалене від Залізців і Зборова, село Білоголови, куди за його сприяння провели автобусний маршрут.

Хоч Василь Горішний був чудовим сім'янином і добрим батьком, у першу чергу дбав про інших. Тому не нажив статків, не збудував котеджу, не придбав, хоч і мав таку можливість, авто, а завжди користувався громадським транспортом. Кавалер чотирьох радянських високих орденів і багатьох медалей не задирав носа, як нинішні слуги народу та інші державні діячі сьогодення, - його можна було побачити за столиком у дворі так званої "Китайської стіни" під час гри зі звичайними робітниками у шахи чи доміно.

Понад сорок років прожив Василь Михайлович у любові та злагоді із дружиною Марією Михайлівною - людиною з великим серцем і доброю душею, яка працювала медсестрою швидкої медичної допомоги і рятуючи життя іншим, не шкодувала свого. Тому передчасно померла ще у 2002 році. Покійний пишався своїми відомими у Тернополі і шанованими громадою дітьми. Старша донька Олександра - одна з провідних учителів краю з хімії, син Михайло очолюєВідділ державного архітектурно-будівельного контролюТернопільської міської ради, а наймолодший з дітей - Андрій є одним із провідних анастазіологів краю, тривалий час був завідуючим реанімацією третьої міської лікарні, врятував життя багатьом тернополянам.

До останніх днів гнітили серце колишнього народного обранця: політичні кризи в державі, непрофесіоналізм і корупція серед владних мужів, розвал промислових гігантів нашого міста, зубожіння тернополян. Тому Василь Михайлович щиро вітав перемоги Помаранчевої та Революції Гідності, вірив що українці заживуть краще, радів за успіхи останніх депутатських каденцій міськради з оновлення і капітального ремонту Тернополя. Порівнював їх за масштабами з періодами повоєнної розбудови та розвитку міста у 60-70-тих роках минулого століття. До останнього подиху переймався і вболівав за рідне місто і земляків.

Похований Василь Михайлович на міському кладовищі біля селаПідгороднє поряд із могилою дружини Марії Михайлівни.

Вічна пам'ять славному тернополянину Василю Михайловичу Горішному!

Святослав ПІВТОРАК, депутат Тернопільської міської ради, секретар постійної депутатської комісії з містобудування, член НСЖУ.

Теги →

Розповсюдити

Використання матеріалів сайту дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на сайт t-v.te.ua.

Редакція газети «Тернопіль вечірній» (t-v.te.ua) може не розділяти точку зору авторів статей і відповідальності за зміст перепублікованих матеріалів не несе.