Я відкладу кохання на майбутнє

13 Тра 2014 / 07:12 | Переглядів: 2209

поезія

А у Тернополі вже розцвіли каштани,
усі поля позолотив ріпак...
Чому сумуєш, друже мій Богдане?
Може в коханні що-небудь не так?

Та ні - в коханні я щасливий дуже,
дай, Боже, всім таку палку любов.
Та, крім кохання, я належу, друже,
моїй Вітчизні, що страждає знов.

Вовки зі сходу рвуть її зубами,
а ми без зброї - нам не до кохань.
Рашисти знову бачать нас рабами
і знову просить Воленька: "Повстань!"

А я не вірив, що можлива зрада,
та йде орда, щоб пити нашу кров,
з вовками разом гади-казнокради
і всяка нечисть скаженіє знов.

На друзки мрії ворог розбиває,
до бою кличе матінка-земля.
Прости, кохана, нас війна чекає
із найпідлішим ворогом з Кремля.

Богдан Кушнирик

Теги →

Розповсюдити

Використання матеріалів сайту дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на сайт t-v.te.ua.

Редакція газети «Тернопіль вечірній» (t-v.te.ua) може не розділяти точку зору авторів статей і відповідальності за зміст перепублікованих матеріалів не несе.